Біблія

13. Тож пильнуйте, бо не відаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!
14. Бо [Він учинить], мов чоловік, який рушав до чужої країни, прикликав служників своїх і доручив їм маєток свій:
15. І одному дав він п‘ять талантів, другому два, а тому одного, – кожному за спромогою його; і відразу рушив.
16. Той, що дістав п‘ять талантів, пішов і використав їх на справу і надбав ще п‘ять талантів.
17. Так само учинив і той, що дістав два таланти, – він також надбав ще два.
18. А той, що одержав одного таланта, пішов і закопав [його] в землю і утаємничив срібло господаря свого.
19. По тривалім часі, повертається господар тих служників і вимагає в них звіту.
20. Підійшов той, що одержав п‘ять талантів і приніс надбані п‘ять талантів і сказав: Мій пане! П‘ять талантів дав ти мені, інших п‘ять талантів я надбав за них.
21. Господар його сказав йому: Гаразд, старанний і вірний слуго! У малому ти був вірний, над багатьма настановлю тебе; увійди в радість господаря твого.
22. Підійшов також і той, що одержав два таланти, і сказав: Мій пане! Два таланти дав ти мені; ось інших два таланти я надбав за них.
23. Господар його сказав йому: Гаразд, старанний і вірний слуго! У малому ти був вірний, над багатьма тебе настановлю; увійди в радість господаря твого.
24. Підійшов і той, що дістав одного таланта, і сказав: Мій пане! Я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
25. То я мав острах, пішов і утаємничив твого таланта в землі; і ось тобі твоє.
26. А господар його сказав йому у відповідь: Лукавий слуго і ледачий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав.
27. Тому мусив ти віддати срібло купцям, і я, повернувшися, одержав би моє з набутком;
28. Отож, візьміть у нього таланта і дайте тому, що має десять талантів,
29. Бо всілякому, що має, додасться і примножиться, а в того, що не має, відбереться й те, що має.
30. А невдатного служника викиньте в пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів. Він сказав це, і проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує.
31. А коли прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
32. І зберуться перед Ним усі народи; і відлучить одних від других, як пастир (пастух) відлучає овечок від козлів;
33. І поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч.
34. Тоді скаже Цар тим, котрі праворуч біля Нього: Прийдіть, благословенні Батька Мого, успадковуйте Царство, приготовлене вам від утворення світу.
35. Бо Я був голодний, – і ви дали Мені їсти; був спраглий, – і ви напоїли Мене; був мандрівником, – і ви прийняли Мене;
36. Був голий, – і ви одягнули Мене; був недужий, і ви навідалися до Мене, у в‘язниці був, і ви прийшли до Мене.
37. Тоді праведники скажуть Йому у відповідь: Господе! Коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували? Або спраглим, – і напоїли?
38. Коли ми бачили Тебе мандрівником і прийняли? Або оголеним, і одягнули?
39. Коли ми бачили Тебе хворим, або у в‘язниці, і прийшли до Тебе?
40. І Цар скаже їм у відповідь: Істину повідую вам: Оскільки ви вчинили це одному з оцих братів Моїх менших, то вчинили Мені.
41. Тоді скаже тим, котрі ліворуч від Нього: Геть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його;
42. Бо Я був голодний, і ви не дали Мені їсти; спраглий був, – і ви не напоїли Мене;
43. Був мандрівником, і не прийняли Мене; був голим, і не одягли Мене; хворий і у в‘язниці, і не відвідали Мене.
44. Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господе! Коли ми бачили Тебе голодним, чи спраглим, чи мандрівником, чи голим, чи хворим, або у в‘язниці, і не прислужилися Тобі?
45. Тоді скажу їм у відповідь: Істину повідую вам: Оскільки ви не вчинили цього одному з оцих малих, то не вчинили Мені.
46. І підуть вони на страждання вічні, а праведники в життя вічне.
Матвія 26
1. Коли Ісус скінчив усі слова оці, то сказав учням Своїм:
2. Ви знаєте, що за два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп‘яття.
3. Тоді зібралися першосвященики і книжники і старшини народу на подвір‘я першосвященика, на ім‘я Кайяфа.
4. І ухвалили на раді взяти Ісуса підступом і вбити.
5. Але казали: Лише не на свято, щоб не зчинилося обурення в народі.
6. А коли Ісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,
7. Підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною вельми коштовного мира і вилила Йому на голову.
8. Учні Його побачили це і обурилися, і казали: Нащо подібне марнотратство?
9. Бо можна було б продати це миро за велику ціну і дати бідним.
10. Але Ісус зрозумів їхнє замішання, і сказав їм: Нащо вчиняєте прикрість жінці? Вона добру справу вчинила для Мене;
11. Тому що вбогих завжди маєте поруч, а Мене не завжди маєте;
12. Коли жінка вилила миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.
13. Істину повідую вам: Де тільки буде проповідуватися Євангелія ця по всьому світі, оповідатиметься й про те, що вона вчинила – на спомин про неї.
14. Тоді один із дванадцяти, що звався Юда Іскаріотський, пішов до першосвящеників,