Біблія

15. І сказав: Що ви мені дасте, – і я видам Його вам? Вони запропонували йому тридцять срібняків;
16. І звідтоді він шукав нагоди зрадити Його.
17. А першого дня опрісноків наблизилися учні до Ісуса і сказали Йому: Де звелиш нам приготувати пасху Тобі?
18. Він сказав: Підіть до міста, до такого-от чоловіка і скажіть йому: Учитель мовить: Час Мій близько, у тебе звершу пасху з учнями Моїми.
19. Учні вчинили, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.
20. А коли настав вечір, Він приліг з дванадцятьма учнями;
21. І, коли вони їли її, сказав: Правду вам кажу, що один із вас зрадить Мене.
22. Вони вельми засмутилися і почали казати Йому, кожний осібно: Чи не я, Господе?!
23. Але Він сказав у відповідь: Той, що опустить зі Мною руку в таріль, цей зрадить Мене;
24. А втім, Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, що ним Син Людський зраджується: краще було б цьому чоловікові не народжуватися.
25. При цьому Юда, що зраджував Його, сказав: Чи не я, Равві? [Ісус] говорить йому: Ти сказав.
26. І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав; і давав учням, кажучи: Прийміть, їжте: це – тіло Моє.
27. А тоді взяв чашу, подякував Батькові, подав їм і сказав: Пийте з неї всі;
28. Бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29. Повідую вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного аж до того дня, коли буду пити з вами нове [вино] у Царстві Батька Мого.
30. І вони, проспівавши псалма, пішли на гору Олив,
31. Тоді сказав їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся цієї ночі, – бо написано: Уражу пастиря, – і порозбігаються вівці отари;
32. А по воскресінні Моєму зустріну вас у Галілеї.
33. Петро сказав Йому у відповідь: Якщо навіть усі спокусяться через Тебе, я ніколи не спокушуся.
34. Ісус сказав йому: Правду кажу тобі, що цієї ночі, перш ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене.
35. Каже йому Петро: А хоч би належало мені померти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне казали всі інші учні.
36. Відтак приходить з ними Ісус на місцину, що називається Гетсиманія, і говорить учням: Посидьте тут, доки Я піду, помолюся там.
37. І, взявши з Собою Петра і обидвох братів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
38. Тоді сказав їм Ісус: Душа Моя тужить смертельно; побудьте тут і попильнуйте зі Мною.
39. І, пройшовши трохи далі, упав ницьма обличчям Своїм, молився і казав: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обмине Мене чаша оця; а втім, не як Я хочу, але як Ти.
40. І повернувся до учнів, й знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: Чи й справді не могли ви одну годину помолитися зі Мною?
41. Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бадьорий, а плоть немічна.
42. І знову, як відійшов удруге, молився, кажучи: Батьку Мій! Якщо не може ця чаша обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
43. І знову повернувся до учнів і знайшов їх сплячими, бо очі в них обважніли.
44. Він знову залишив їх, відійшов і помолився втретє, виповівши ті самі слова.
45. Тоді прийшов до учнів Своїх і сказав їм: А ви все ще спите? Ось наблизилася година, і Сина Людського віддадуть до рук грішників;
46. Підводьтеся, підемо: Ось, наблизився той, що зрадив Мене.
47. І коли Він ще говорив, аж ось, Юда, один із дванадцятьох, прийшов, і з ним безліч народу з мечами й кілками, від першосвящеників і старшин народних.
48. А той, що зрадив Його, подав їм знак і сказав: Кого я поцілую, Той і є, візьміть Його.
49. І тієї ж хвилі підійшов до Ісуса й сказав: Радій, мій Учителю! І поцілував Його.
50. А Ісус сказав йому: Друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли й поклали руки на Ісуса – взяли Його.
51. І ось, один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, витягнув меча свого і вдарив служника першосвященика – відтяв йому вухо.
52. Тоді сказав йому Ісус: Поверни меча твого на його місце, бо всі, що взяли меча, від меча загинуть.
53. Чи гадаєш собі, що Я не можу зараз ублагати Батька Мого, і Він пришле Мені більше, ніж дванадцять легіонів Ангелів?
54. А яким чином справдиться Письмо, що так має статися?
55. Тієї хвилини Ісус сказав народові: Немов на розбійника вийшли ви з мечами й кілками взяти Мене; щодня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
56. Це все сталося, щоб справдилися писання пророків. Тоді всі учні покинули Його і повтікали.
57. А ті, що взяли Ісуса, повели Його до Кайяфи, першосвященика, куди зібралися книжники і старшини.
58. А Петро йшов за Ним здалеку, до подвір‘я першосвященика; а коли зайшов у двір, то сів із служниками, аби побачити кінець.
59. Першосвященики і старшини і увесь синедріон шукали лжесвідчення супроти Ісуса, щоб зрокувати Його на смерть.
60. І не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але нарешті прийшли два лжесвідки.
61. І сказали: Він казав: Можу зруйнувати храм Божий і за три дні спорудити його.
62. І підвівся першосвященик і сказав Йому: [Чому] нічого не відповідаєш? Що вони супроти Тебе свідчать?
63. Ісус мовчав. І першосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе живим Богом, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?