Біблія

64. Ісус сказав йому: Ти сказав; навіть повідую вам: віднині бачитимете Сина Людського, що сидить праворуч сили і прийде на хмарах небесних.
65. Тоді першосвященик роздер одежу свою і сказав: Він Бога зневажив! Для чого нам іще свідків? Ось, щойно ви чули зневагу до Нього!
66. Як вам здається? А вони сказали у відповідь: Завинив до смерти.
67. Тоді плювали Йому в обличчя і били Його по щоках, а інші киями били.
68. І казали: Назви нам, Христосе, хто вдарив Тебе?
69. А Петро сидів поза двором. І підійшла до нього одна служниця і сказала: Ти також був з Ісусом галілеянином.
70. Але він зрікся перед усіма, сказавши: Не відаю, що ти кажеш?
71. А коли Він виходив за браму, побачила його інша і сказала тим, що були там: І цей був з Ісусом із Назарету.
72. І він знову зрікся присягою, що не знає Цього Чоловіка.
73. Згодом підійшли, що стояли там, і сказали Петрові: А ти насправді з них, бо навіть мова твоя викриває тебе.
74. Тоді він почав присягатися і божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
75. І пригадав Петро слово, яке сказав йому Ісус: Передніше, аніж проспіває півень, тричі зречешся Мене. І вийшов геть, і плакав гірко.
Матвія 27
1. Коли ж настав ранок, усі першосвященики і старшини народу вчинили раду про Ісуса, – щоб зрокувати Його на смерть.
2. Вони зв‘язали Його і одвели й віддали Його в руки Понтія Пилата, намісника.
3. Тоді Юда, що зрадив Його, побачив, що Його засуджено, розкаявся і повернув тридцять срібняків першосвященикам і старшинам,
4. Кажучи: Згрішив я, зрадивши Кров безвинну. А вони сказали йому: А нам що до того? Зважай сам.
5. Він кинув срібняки у храмі і вийшов, рушив геть і повісився.
6. А першосвященики взяли ті срібняки і сказали: Це не за законом – покласти їх до скарбниці церковної, бо це – ціна крови.
7. Відтак порадилися на зібранні і купили за них (за срібняки) землю гончарову – для похорону мандрівників.
8. А тому й називається земля ця “землею крови” аж донині.
9. Тоді справдилося сказане через пророка Єремію, котрий сказав: І взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля.
10. І віддали їх за поле гончарове, як сказав мені Господь.
11. А Ісуса поставили перед намісником; і запитав Його намісник: Ти цар Юдейський? Ісус сказав йому: Ти мовиш.
12. І коли звинувачували Його першосвященики та старшини, Він нічого не відповідав.
13. Тоді сказав Йому Пилат: Чи не чуєш, скільки свідкують супроти тебе?
14. І не відповідав йому жодним словом аж так, що намісник вельми дивувався.
15. А на свято [Пасхи] намісник мав звичай відпускати народові одного в‘язня, котрого самі бажали.
16. Тоді був у них відомий в‘язень, що звався Варавва.
17. Отож, коли зібралися вони, то сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Ісуса, що називається Христом?
18. Бо знав, що видали Його через заздрість.
19. А тим часом, як сидів він (Пилат) на сидінні судді, дружина його послала йому сказати: Не чини анічого Праведникові Тому, бо я нині уві сні багато постраждала за Нього.
20. Але першосвященики і старшини (народу), підмовляли народ просити Варавву, а Ісусові заподіяти смерть.
21. Тоді намісник запитав їх: Кого з оцих двох бажаєте, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22. Пилат сказав їм: То що я маю вчинити з Ісусом, що називається Христос? Сказали йому: Нехай буде розп‘ятий!
23. Намісник сказав: Яке ж Він зло учинив? Але вони ще запекліше кричали: Нехай буде розп‘ятий!
24. Пилат зрозумів, що нічого не може сподіяти, бо замішання наростає, взяв води і обмив руки перед народом, і сказав: Я не маю провини в крові Праведника Цього; зважуйте ви.
25. І відповідав увесь народ, і сказав: Кров Його на нас і на дітях наших.
26. Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, катуючи, віддав на розп‘яття.
27. Тоді вояки намісника взяли Ісуса до преторії, і зібрали на нього увесь полк.
28. І, роздягнувши Його, одягли на Нього багряницю;
29. Тоді сплели вінця із терня, й поклали Йому на голову, у праву руку дали Йому тростину; відтак ставали перед Ним на коліна і насміхалися над Ним, кажучи: Радій, Царю Юдейський!
30. І плювали на Нього і, взявши тростину, били Його по голові.
31. І коли позбиткувалися над Ним, скинули з Нього багряницю і одягли Його в одежу Його та й повели на розп‘яття.
32. Коли виходили, вони зустріли одного кирінейця, на ім‘я Симон, і наказали нести хреста Його.
33. І коли прийшли на місцину, що звалася Голгофа, що означає: Череп-місце,
34. Дали Йому випити оцту, змішаного з жовчю; і Він, покуштувавши, не хотів пити.
35. А ті, що розп‘яли Його, розподіляли одежу Його, кинувши жереба;
36. Тоді посідали стерегти Його там.