Біблія

28. Бо земля сама собою приносить вруно, потім колосся, а відтак повне зерно на колосі;
29. А коли дозріє плід, негайно посилає серп, тому що настали жнива.
30. І сказав: До чого уподібнимо Царство Боже? Чи якою притчею зобразимо його?
31. Воно – як зерно гірчичне, котре, як сіється в землю, найменше з усього насіння землі;
32. А коли, посіяне, сходить і стає найбільшим з-поміж усіх злаків, і пускає великі гілки аж так, що в затінку його можуть ховатися птахи небесні.
33. І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли чути;
34. Без притчі не навчав їх, а учням Своїм наодинці з ними пояснював усе.
35. Увечері того дня сказав їм: Перепливемо на той бік (озера).
36. І вони відпустили народ, взяли Його (Ісуса) з собою, як був Він у човні, з Ним були також інші човни.
37. І зчинилася велика буря; хвилі били в човен аж так, що він уже виповнювався [водою].
38. А Він спав на кормі на підвищенні. Його розбудили й сказали Йому: Учителю! Невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39. І, підвівшися, Він заборонив вітрові і сказав морю: Вгамуйся, затихни! І вітер затих, і вчинилася глибока тиша.
40. І сказав їм: Чому ви такі боязкі? Чи у вас віри немає?
41. І виповнилися страхом великим, і гомоніли поміж собою: Хто ж це Такий, що й вітер, і море підкоряються Йому?
Марка 5
Уздоровлення біснуватого в Гадарі.
1. І припливли на другий берег моря, в країну Гадаринську.
2. І коли вийшов Він із човна, то наразі стрів Його чоловік, що вискочив з гробів – [він мав у собі] нечистого духа;
3. Він мав житло в гробах, і ніхто не міг його зв‘язати навіть ланцюгами;
4. Тому що багато разів його заковували в ланцюги, але він розривав їх і розбивав кайдани, і ніхто не міг його упокорити;
5. Завше, вночі і вдень, в горах і гробах, кричав він і бився об каміння.
6. Коли побачив Ісуса здалеку, то прибіг і вклонився Йому,
7. А тоді закричав дужим голосом і сказав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8. Бо [Ісус] сказав йому: Вийди, дух нечистий, з цього чоловіка!
9. І запитав його: Як тебе звати? І він сказав у відповідь: Легіон ім‘я мені, тому що нас багато.
10. І вельми просили Його, щоб не виганяв їх геть з країни тієї.
11. А там недалеко біля гори паслося велике стадо свиней.
12. І просили Його нечисті духи, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб нам увійти до них.
13. Ісус відразу дозволив їм: І нечисті духи, вийшовши, у свиней увійшли; і ринуло стадо з крутояру в море; а було їх близько двох тисяч; і потопилися в морі.
14. А ті, що пасли свиней, побігли і розповіли в місті і в поселеннях. І [мешканці] вийшли подивитися, що сталося.
15. Прийшли до Ісуса й побачили, що біснуватий, в котрому був легіон, сидить і одягнутий, і при здоровому глузді, й злякалися.
16. А ті, що бачили, оповіли їм, як усе те сталося з біснуватим, і про свиней.
17. І почали просити Його, щоб залишив їхній край.
18. І коли Він зайшов до човна, той, що був біснуватим, просив Його, аби лишитися при Ньому.
19. Але Ісус не дозволив Йому, сказавши: Йди додому, до своїх, і розкажи їм, що вчинив з тобою Господь і [як] помилував тебе.
20. І пішов, і почав проповідувати в Десятимісті, що вчинив з ним Ісус. І всі дивувалися.
21. Коли Ісус знову переплив човном на другий берег, зібралося до Нього безліч народу. Він був біля моря.
22. І ось, приходить один із старших синагоги, на ім‘я Яір, і, забачивши Його, падає до ніг Йому.
23. І вельми просить Його, кажучи: Доня моя помирає; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і лишилася живою.
24. [Ісус] пішов за ним. За Ним безліч народу простувало слідом і тіснили Його.
25. Одна жінка, котра дванадцять літ страждала на кровотечу,
26. Багато натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та жодної помочі з того не мала, а здоров‘я її ще погіршало, –
27. Вона вже чула про Ісуса, а тому підійшла в юрбі ззаду і торкнулася Його одежі;
28. Бо казала (собі): Якщо бодай до Його одежі торкнуся, то уздоровлюся.
29. І тієї ж миті припинилася в неї кровотеча, і вона відчула в тілі, що уздоровлена від хвороби.
30. Водночас Ісус відчув Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, і звернувся до народу і сказав: Хто торкнувся до Моєї одежі?
31. Учні сказали Йому: Ти бачиш, що народ тіснить Тебе, і кажеш: Хто торкнувся до Мене?
32. Але Він поглянув довкола, аби побачити ту, котра це вчинила.
33. Жінка у страхові і в трепеті, відаючи, що з нею сталося, упала перед Ним і сказала Йому всю правду.