Біблія

17. І коли настав час вечері, послав служника свого сказати покликаним: Ідіть, бо вже все приготовлене.
18. І почали всі, неначе змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: Я купив землю, і мені треба піти й подивитися на неї, прошу тебе, вибач мені.
19. Другий сказав: Я купив п‘ять пар волів і йду їх випробувати; прошу тебе, вибач мені.
20. Третій сказав: Я одружився і тому не можу прийти.
21. Коли служник той повернувся, то доповів про це володареві своєму. Тоді господар дому розгнівався і сказав служникові своєму: Побіжи скорше вулицями і перевулками міста, і приведи сюди вбогих, калік, кульгавих і сліпих.
22. І сказав служник: Володарю! Виконано, як ти звелів, і є ще місце.
23. Володар сказав служникові: Піди шляхами й на майдани і переконай прийти, щоб виповнився дім мій;
24. Бо повідую вам, що ніхто з отих покликаних не покуштує Моєї вечері; бо кликаних багато, але мало вибраних.
25. Із Ним простувало багато народу; і Він, звернувшися до них, сказав їм:
26. Якщо хтось приходить до Мене, і не зненавидить батька свого, і матері своєї, і дружини, і дітей, і братів та сестер, а, до того ж, навіть життя свого, той не може бути Моїм учнем.
27. І хто не несе хреста свого і не йде за Мною, не може бути Моїм учнем.
28. Бо хто з вас, бажаючи спорудити вежу, не присяде передніше і не вирахує видатків, і чи має він, що необхідне для звершення її,
29. Щоб, коли покладе підмурка і не зможе звершити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
30. Кажучи: Цей чоловік почав будувати і не міг скінчити.
31. Або, який цар, йдучи на війну супроти другого царя, не сяде і не порадиться передніше, чи сильний він з десятьма тисячами протистояти тому, що йде на нього з двадцятьма тисячами?
32. Інакше, поки той ще далеко, він пошле посольство до нього – просити миру.
33. Отак усілякий з вас, хто не зрікся всього, що має, не може бути Моїм учнем.
34. Сіль – добра річ; але коли сіль утратить силу, чим виправити її?
35. Ні в землю, ані в гній не годиться: геть викидають її. Хто має вуха слухати, нехай чує!
Луки 15
Нарікання фарисеїв і книжників.
1. Підходили до Нього всі митники і грішники, щоб слухати Його.
2. А фарисеї і книжники ремствували, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.
3. Але Він сказав їм наступну притчу:
4. Хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев‘яносто дев‘ять у пустелі і не піде за тією, що пропала, доки не знайде її?
5. А коли знайде, візьме її на плечі свої з радістю;
6. А тоді прийде додому, поскликає друзів та сусідів і скаже їм: Потіштеся й ви зі мною, бо я знайшов свою заблуклу вівцю.
7. Повідую вам, що так на небесах більше радощів буде через одного грішника, що вдався до каяття, аніж через отих дев‘яносто дев‘ятьох праведників, котрі не потребують каяття!
8. Або яка жінка, що має десять драхм, якщо загубить одну драхму, не запалить свічу і не почне мести кімнату і шукати пильно, аж доки не знайде?
9. А коли знайде, то покличе подруг і сусідок і скаже: Потіштеся зі мною, я знайшла загублену драхму.
10. Отак, повідую вам, буває радість в Ангелів Божих, коли бодай один грішник учиняє каяття.
11. І ще сказав: У одного чоловіка було два сини;
12. І сказав молодший з них батькові: Отче! Дай мені належну частину маєтку. І батько розділив їм маєток.
13. Як минуло багато днів, молодший син зібрав усе й пішов до далекої країни і там розтратив маєток свій, живучи розпутно.
14. А коли він усе прожив-прогайнував, то настав страшний голод у тій країні, і він почав бідувати,
15. І пішов, пристав до одного з мешканців країни тієї, а той послав його на поля свої пасти свиней;
16. І він радий був виповнити черево своє бодай стручками, що їли свині, але ніхто не давав йому.
17. А коли прийшов до тями, то сказав (собі): Скільки наймитів у батька мого мають хліба надмір, а я помираю від голоду!
18. Підведуся, піду до батька мого і скажу йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою;
19. І вже недостойний називатися сином твоїм; прийми мене в число наймитів твоїх.
20. Він підвівся і пішов до батька свого. І коли він був іще далеко, побачив його батько і змилосердився; і побіг, а тоді впав йому на груди і цілував його.
21. А син сказав йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою, і вже не гідний називатися сином твоїм.
22. А батько сказав служникам своїм: Принесіть найкращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги.
23. І приведіть відгодоване теля і заколіть; почнемо їсти і веселитися,
24. Бо цей син мій був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся. І почали веселитися.
25. А старший син його був у полі; і, повертаючися, коли наблизився до дому, почув спів і веселі погуки;
26. І прикликав одного із служників і запитав: Що це таке?
27. Він сказав йому: Брат твій прийшов, і батько твій заколов угодоване теля, тому що отримав його (сина) живим і здоровим.
28. Він розгнівався і не хотів зайти. А батько його, вийшовши, кликав його.