Біблія

21. Ісус сказав їй: Жінко, повір Мені, що надходить час, коли навіть не на цій горі, і не в Єрусалимі будете поклонятися Батькові;
22. Ви не відаєте, кому поклоняєтеся; а ми знаємо, кому поклоняємося, бо спасіння від юдеїв.
23. Але надходить час, і надійшов уже, коли справжні поклонники будуть поклонятися Батькові в дусі та істині, бо таких поклонників Батько шукає Собі:
24. Бог є Дух, і ті, що поклоняються Йому, мають поклонятися в дусі та істині.
25. Жінка сказала Йому: Відаю, що прийде Месія, (себто Христос); коли Він прийде, то повідає нам усе.
26. Ісус сказав їй: Це Я, Котрий розмовляє з тобою.
27. О цій порі прийшли учні Його і здивувалися, що Він розмовляє із жінкою; але жодний не сказав: Чого ти вимагаєш? Або: Про що розмовляєш із нею?
28. Тоді жінка залишила свого глека, і подалася в місто, і сказала людям:
29. Поспішіть, подивіться на Чоловіка, Котрий сказав мені все, що я вчиняла: чи не Він Христос?
30. Вони вийшли з міста і поспішили до Нього.
31. А тим часом, учні просили Його, кажучи: Равві! Попоїж.
32. Але Він сказав їм: У Мене є їжа, котрої ви не знаєте.
33. Тому учні загомоніли поміж собою: Хіба хтось приніс Йому їсти?
34. Ісус сказав їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити справу Його.
35. Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А Я кажу вам: Підведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони збіліли і достигли для жнив.
36. Жнець одержує винагороду і збирає плід у життя вічне, аж так, що сівач і жнець разом будуть радіти.
37. Бо в цьому випадку справедливий вислів: Один сіє, а другий жне.
38. Я послав вас жати те, над чим ви не трудилися: інші люди працювали, а ви до їхньої праці ввійшли.
39. І багато самарян з міста увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він оповів їй про все, що вона вчинила.
40. І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні.
41. І ще більше людей увірували за словом Його,
42. А жінці тій казали: Уже не за твоїми оповідями віруємо, бо самі чули і дізналися, що Він істинно Рятівник світу, – Христос.
43. А за два дні Він вийшов звідти і рушив до Галілеї;
44. Бо Сам Ісус свідчив, що пророк не має честі у своїй вітчизні.
45. Коли прийшов Він до Галілеї, то галілеяни прийняли Його, бачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на свято, – бо вони ходили на празник.
46. Тож Ісус знову прийшов до Кани галілейської, де перетворив воду на вино. У Капернаумі був один царський урядовець, у котрого був хворий син.
47. Коли він почув, що Ісус прийшов з Юдеї до Галілеї, завітав до Нього і попросив Його прийти і уздоровити сина його, котрий мав уже померти.
48. Ісус сказав йому: Ви не увіруєте, якщо не побачите ознак і див.
49. Царський урядовець сказав Йому: Господе! Прийди, доки не помер син мій.
50. Ісус сказав йому: Йди, син твій видужав. Він повірив слову, котре сказав йому Ісус, і пішов.
51. І коли був він уже в дорозі, зустріли його служники його і сказали: Син твій видужав.
52. Він запитав у них: О котрій годині йому стало краще? Йому сказали: Учора о сьомій годині пропасниця залишила його.
53. І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли Ісус сказав йому: Син твій видужав. І увірував сам, і увесь дім його.
54. Це друге диво звершив Ісус, повернувшися з Юдеї до Галілеї.
Івана 5
Уздоровлення в суботу біля купальні Віфесда.
1. Після того було свято юдейське, і прийшов Ісус до Єрусалиму.
2. А в Єрусалимі, біля Овечої брами, є купальня, що по-єврейськи називається Віфесда, – вона мала п‘ять критих переходів.
3. Лежало в них багато хворих, сліпих, кульгавих і худих, котрі чекали на збурення води;
4. Бо Ангел Господній час від часу спускався в купальню і збурював воду, і хто перший входив у воду, той уздоровлювався, на яку б хворобу не страждав.
5. Тут був чоловік, що потерпав од недуги тридцять вісім літ.
6. Коли Ісус побачив того лежачого і, знаючи, що він лежить уже тривалий час, запитав у нього: Чи хочеш бути уздоровленим?
7. Хворий відповів Йому: Так, Господе; але не маю людини, котра опустила б мене до купальні, коли збуриться вода; бо доки я прийду, інший уже спускається передніше від мене.
8. Ісус сказав йому: Підведися, візьми постіль твою і ходи.
9. І він зараз же одужав, узяв постіль свою та й пішов. А сталося це в суботній день.
10. Тому юдеї казали уздоровленому: Сьогодні субота, ти не мусиш брати постіль.
11. Він відповідав їм: Хто мене уздоровив, Той мені сказав: Візьми постіль твою і ходи.
12. Його запитали: А Хто Той Чоловік, Котрий сказав тобі: Візьми постіль твою і ходи?
13. Але уздоровлений не знав, хто Він; бо Ісус зник у натовпі народу, який був на тому місці.