Біблія

30. Ісус ще не входив до поселення, але був на тому місці, де зустріла Його Марта.
31. Юдеї, котрі були з нею в домі і втішали її, побачили, що Марія квапливо підвелася й вийшла, також пішли за нею, вважаючи, що вона пішла до гробу – плакати там.
32. А Марія, коли прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, впала Йому до ніг і сказала Йому: Господе! Якби Ти був тут, не помер би мій брат.
33. Коли Ісус побачив її у сльозах, та юдеїв, які прийшли з нею і також плакали, Сам відчув жалощі в дусі, зворушений,
34. І сказав: Де ви поклали його? Сказали Йому: Господе! Піди й подивися.
35. Ісус заплакав.
36. Тоді юдеї загомоніли: Він таки справді любив його!
37. А деякі з них сказали: Хіба не міг Він, що відкрив очі сліпому, вчинити, аби й цей не вмер?
38. А Ісус, страждаючи в Собі, прийшов до гробу. То була печера, і камінь лежав зверху.
39. Ісус сказав: Відкотіть каменя. Сестра померлого, Марта, сказала Йому: Господе! Зараз уже смердить, бо він чотири дні, як помер.
40. Ісус сказав їй: Чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
41. Тим часом, відкотили каменя від печери, де лежав померлий. А Ісус підвів очі до неба і сказав: Батьку! Дякую Тобі, що Ти почув Мене;
42. І Я знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, що тут стоїть, аби повірили, що Ти послав Мене.
43. Сказавши це, Він гукнув дужим голосом: Лазарю! Вийди!
44. І з‘явився померлий, сповитий по руках і ногах поховальними запиналами, і обличчя його було підв‘язане хустиною. Ісус сказав їм: Розв‘яжіть його, нехай іде.
45. Тоді чимало юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що вчинив Ісус, увірували в Нього;
46. А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що вчинив Ісус.
47. Тоді першосвященики і фарисеї зібрали раду і казали: Що нам сподіяти? Цей Чоловік багато див учинив;
48. Якщо залишимо Його так, то всі увірують в Нього, – і, прийдуть римляни і оволодіють і краєм нашим, і народом.
49. А один із них, Кайяфа, що був того року першосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте,
50. І не зважаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, аніж, щоб увесь народ загинув.
51. А це він сказав не від себе, але, будучи на той рік першосвящеником, провістив, що Ісус помре за народ,
52. І не лише за народ, але також за те, щоб розкиданих дітей Божих зібрати в одне.
53. Від того дня ухвалили вбити Його.
54. А тому Ісус уже не ходив явно поміж юдеями, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, до міста, що звалося Єфрем, – і там залишався з учнями Своїми.
55. Наближалася Пасха юдейська, і багато людей із усієї країни прийшли до Єрусалиму, щоб очиститися.
56. Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, казали один одному: Як ви гадаєте? Чи не прийде Він на свято?
57. А першосвященики і фарисеї наказали, що коли хтось дізнається, де Він буде, то нехай повідає про те, щоб схопити Його.
Івана 12
Помазання Ісуса миром у Віфанії.
1. За шість днів до Пасхи прийшов Ісус до Віфанії, де був Лазар, померлий, котрого Він воскресив із мертвих.
2. Там приготували Йому вечерю, і Марта прислуговувала, а Лазар був серед тих, що посідали з Ним до столу.
3. А Марія взяла посудину з вельми дорогим нардовим миром, помастила Ісусові ноги і обтерла своїм волоссям ноги Його; і дім виповнився чудовими пахощами від мира.
4. Тоді один з учнів Його, Юда Іскаріот, син Симона, котрий хотів зрадити Його, сказав:
5. А чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати жебракам?
6. А сказав він так не тому, що піклувався про вбогих, а тому, що був крадієм. Він мав у себе скриньку і носив те, що туди опускали.
7. А Ісус сказав: Залиште її: вона зберегла це на день похорону Мого;
8. Бо жебраків завжди маєте біля себе, а Мене – не завжди.
9. Чимало юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса; їм також хотілося побачити Лазаря, котрого Він воскресив із мертвих;
10. А першосвященики поклали собі убити також і Лазаря,
11. Тому що через нього багато юдеїв приходили і увірували в Ісуса.
12. Другого дня багато народу, який прийшов на свято, зачувши, що Ісус іде до Єрусалиму,
13. Взяли пальмові гілки, вийшли назустріч Йому і вигукували: Осанна! Благословенний Цар Ізраїлів, що приходить в ім‘я Господнє.
14. А Ісус, знайшовши молодого віслюка, сів на нього, як написано:
15. Не бійся, донько Сіонова! То Цар твій приходить, сидячи на молодому віслюкові.
16. Учні Його спочатку не втямили цього; та коли прославився Ісус, тоді пригадали, що так було про Нього написано, і це вчинили Йому.
17. А народ, який був з Ним передніше, свідчив, що Він викликав з гробу Лазаря і воскресив його з мертвих;
18. Тому й зустрів Його народ, бо вже чув, що Він звершив це диво.
19. Тим часом, фарисеї гомоніли поміж собою: Чи бачите, що не встигаєте анічого? Цілий світ іде за Ним.