Біблія

20. Із тих, що прийшли поклонятися на свято, були деякі греки;
21. Вони підійшли до Пилипа, котрий був із Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо побачити Ісуса.
22. Пилип прийшов і сказав про це Андрієві; і потім Андрій та Пилип повідали про це Ісусові.
23. А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшла година прославитися Синові Людському.
24. Істинно, істинно кажу вам: Якщо пшеничне зерно, яке впаде в землю, не помре, то залишиться одне; а якщо помре, то рясно принесе плоду.
25. Хто любить життя своє, погубить його; а той, хто ненавидить життя своє в світі цьому, збереже його в життя вічне.
26. Хто Мені слугує, нехай іде за Мною, і де Я, там і служник Мій буде; хто Мені слугує, того пошанує Батько Мій.
27. Душа Моя зараз затривожилася: і що маю сказати? Батьку! Захисти Мене від цієї години? Але на цю подію якраз Я прийшов цієї години.
28. Отче! Прослав Ймення Твоє! Тоді прилинув з неба голос: І прославив, і ще прославлю.
29. Народ, який стояв і чув це, гомонів: Це грім. А інші казали: Ангел звертався до Нього.
30. Ісус на те сказав: Не для Мене був той голос, але для народу.
31. Нині суд світові цьому; нині князь світу цього буде вигнаний геть.
32. І коли Я піднесений буду від землі, усіх наверну до Себе.
33. Це Він казав, даючи знати, якою смертю Він помре.
34. Народ відповідав Йому: Ми чули із закону, що Христос живе вічно; чому ж Ти запевняєш, що Син Людський має піднестися? Хто це – Син Людський?
35. Тоді Ісус сказав їм: Ще на короткий час світло є з вами; ходіть, доки є світло, щоб не обгорнула вас пітьма; бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде.
36. Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб могли бути синами світла. Сказавши це, Ісус відійшов і утаємничився від них.
37. Багато див звершив Він перед ними, а вони не вірували в Нього,
38. Нехай же справдиться слово Ісаї пророка: Господе! Хто повірить почутому від нас, і кому відкрилося рамено Господнє?
39. А вони через те не могли вірувати, що, як ще сказав Ісая,
40. Народ цей засліпив очі свої, і закам‘янів серцем своїм, нехай же не бачать очима, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я уздоровив їх.
41. Це сказав Ісая, коли бачив славу Його, і свідчив про Нього.
42. А втім, чимало й старшин увірувало в Нього, але через фарисеїв не сповідували, щоб не бути відлученими од синагоги;
43. Бо полюбили дужче славу людську, аніж славу Божу.
44. А Ісус проголосив і сказав: Хто вірує в Мене не в Мене вірує, але в Того, Хто послав Мене;
45. І хто бачить Мене, бачить Того, Хто послав Мене.
46. Я, світло, прийшов у світ, аби кожний, хто вірує в Мене, не залишився в пітьмі.
47. І якщо хтось почує Мої слова і не повірить, Я не суджу Його: бо Я прийшов не судити світ, але врятувати світ.
48. А той, хто відцурається од Мене і не прийме слів Моїх, має суддю собі: Слово, котре Я виповідав, воно буде судити його останнього дня;
49. Бо Я казав не від Себе, але Батько, який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що сказати, і що повідувати;
50. І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отож, що Я кажу, повідую, як сказав Мені Батько.
Івана 13
Таємна вечеря.
1. Напередодні Пасхи Ісус, знаючи, що настала година Йому перейти від світу цього до Батька, показав діянням, що, полюбивши Своїх, котрі живуть у світі, до кінця полюбив їх.
2. І під час вечері, коли диявол уже поклав у серце Юді Іскаріоту, синові Симона, зрадити Його,
3. Ісус, знаючи, що Батько все віддав у руки Його, і що Він від Бога прийшов і до Бога йде,
4. Звершивши вечерю, підвівся, скинув із Себе верхню одежу, узяв рушника й підперезався;
5. Потім налив води до вмивальниці і почав обмивати ноги учням і витирати рушником, котрим був підперезаний.
6. Підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Господе! Чи Тобі обмивати ноги мої?
7. Ісус сказав йому у відповідь: Що Я вчиняю, зараз ти не відаєш, а зрозумієш потім.
8. Петро каже Йому: Не обмиєш ніг моїх повік. Ісус відповідав Йому: Якщо не обмию тебе, не маєш частки зі Мною.
9. Симон Петро сказав Йому: Господе! Не тільки ноги мої, але й руки та голову!
10. Ісус сказав Йому: Обмитому треба лише ноги обмити, тому що чистий увесь; і ви чисті, але не всі.
11. Бо знав Він зрадника Свого, тому й сказав: Не всі ви чисті.
12. А коли обмив їм ноги і одягнув одежу Свою, то приліг і сказав їм: Чи знаєте, що Я вчинив вам?
13. Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я є Той.
14. Отож, якщо Я, Господь і Учитель, обмив ноги вам, то ви також мусите обмивати ноги один одному:
15. Бо Я показав вам приклад, щоб ви також чинили те саме, що Я вчинив вам.
16. Істинно, істинно повідую вам: Служник не більший за господаря свого, і посланець не більший від того, хто послав його.