Біблія

17. І буде останніми днями, говорить Бог, Я виллю від Духа Мого на всіляку плоть і будуть пророкувати сини ваші і доньки ваші, і юнаки ваші будуть бачити видіння, і старці ваші сновидіннями навчені будуть;
18. І на служників Моїх і на служниць Моїх за тих днів виллю від Духа Мого, і будуть пророкувати;
19. І покажу дива на небі вгорі, і ознаки на землі внизу, кров і вогонь, і клуби диму:
20. Сонце обернеться на пітьму, а місяць на кров передніше, аніж настане день Господній, великий і славний;
21. І станеться: Кожний, хто прикличе ймення Господнє, – врятується.
22. Мужі ізраїльські! Вислухайте слова оці: Ісуса із Назарету, Мужа, засвідченого вам від Бога силою і чудесами й ознаками, котрі Бог витворив через Нього поміж вас, як ви самі знаєте,
23. Його, Ісуса за певною порадою і передбаченням Божим зрадженого, ви взяли, і, прицвяхувавши руками беззаконних, убили;
24. Але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерти, тому що вона не могла утримати Його.
25. Бо Давид казав про Нього: Бачив я перед собою Господа завжди, бо Він праворуч від мене, щоб я не захитався;
26. Від цього зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть плоть моя спочине в надії,
27. Бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.
28. Ти дав мені пізнати шлях життя; Ти виповниш мене радістю перед обличчям Твоїм.
29. Мужі-браття! Нехай же буде дозволено мені сміливо сказати вам про патріарха Давида, що він помер і похований, і гріб його у нас донині;
30. Та будучи пророком і відаючи, що Бог із присягою обіцяв йому від плоду рамен його утворити Христа у плоті і всадовити на престолі Його;
31. Він передніше сказав про воскресіння Христа, що не залишена душа Його в пеклі і плоть Його не бачила тліну.
32. Цього Ісуса Бог воскресив, – ми всі цьому свідки.
33. Отож, Він, коли був піднесений правицею Божою, і, прийнявши від Батька обітницю Святого Духа, вилив те, що ви нині бачите і чуєте.
34. Бо Давид не піднявся на небеса; але сам каже: Сказав Господь Господові моєму: Сиди праворуч від Мене,
35. Доки покладу ворогів Твоїх біля підошов ніг Твоїх.
36. Тож твердо знай, увесь дім Ізраїлів, що Бог витворив Господом і Христом Цього Ісуса, котрого ви розп‘яли.
37. Вони почули це і розчулилися серцем, і сказали Петрові та іншим Апостолам: Що нам учинити, мужі-браття?
38. А Петро сказав їм: Покайтеся, і нехай хреститься кожний з вас в ім‘я Ісуса Христа для прощення гріхів, – і одержить дар Святого Духа;
39. Бо вам належить обітниця і дітям вашим, і всім дальнім, кого не прикличе Господь Бог наш.
40. Й іншими багатьма словами свідчив він і умовляв, кажучи: Рятуйтеся від роду цього лукавого.
41. Тож ті, що охоче прийняли слово його, хрестилися, і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.
42. І вони постійно були в апостольському вченні, у спілкуванні і ламанні хліба та в молитвах.
43. І був страх на всілякій душі; і багато чудес і ознак звершилося через Апостолів у Єрусалимі.
44. Усі віруючі були вкупі, і мали все спільне;
45. І продавали маєтки свої і всіляку власність, і розподіляли всім, зважаючи на потребу кожного;
46. І щодня однодушно були в храмі, і, ламаючи в домах хліб, приймали їжу з радістю, та в простоті сердечній,
47. Хвалячи Бога і перебуваючи в любові у всього народу. А Господь щоденно долучав врятованих до Церкви.
Діяння 3
Уздоровлення Апостолами кульгавого.
1. Петро та Іван простували разом до храму на молитву о дев‘ятій годині.
2. І був чоловік кульгавий від лона матері його, котрого носили і садовили щодня біля дверей храму, що звалися Червоними, просити милостині в тих, що входять до храму;
3. Він побачив Петра та Івана перед входом до храму і попросив у них милостині.
4. Петро з Іваном придивилися до нього, а Петро сказав: Поглянь на нас.
5. І він пильно дивився на них, бо сподівався одержати від них що-небудь.
6. Але Петро сказав: Срібла і золота немає у мене; а що маю, те даю тобі: В ім‘я Ісуса Христа із Назарету підведися і ходи.
7. І взяв його за праву руку й підняв; і раптом зміцніли його ступні і коліна.
8. Він підхопився і став, і почав ходити, і зайшов з ними до храму, і ходив там, і підскакував, і хвалив Бога.
9. І увесь народ бачив його, що ходить і хвалить Бога.
10. І впізнали його, що це був той, що сидів біля Червоних дверей храму задля милостині, і виповнилися жахом та подивом від того, що сталося з ним.
11. І через те, що уздоровлений кульгавий не відходив од Петра та Івана, то увесь народ, вражаючись, позбігався до них у притвір, що звався Соломоновим.
12. Петро завважив те і сказав народові: Мужі ізраїльські! Чому дивуєтеся з цього, або чому дивитеся на нас, неначе ми своєю силою чи благочестям вчинили те, що він ходить?
13. Бог Авраама, Ісаака та Якова, Бог наших батьків, прославив Сина Свого Ісуса, Котрого ви видали і Котрого ви зреклися перед Пилатом, коли він мав намір звільнити Його.
14. Але ви Святого Праведника зреклися, і просили дарувати вам людиновбивника,
15. А Володаря життя убили; Його Бог воскресив із мертвих, і ми тому свідки.
16. І заради віри в ймення Його, ім‘я Його зміцнило цього, котрого ви бачите і знаєте, і віра, котра від Нього, дарувала йому уздоровлення це перед усіма вами.