Біблія

36. Цей вивів їх, звершивши дива і ознаки на землі єгипетській, і в Червоному морі, і в пустелі упродовж сорока літ.
37. Це той Мойсей, котрий сказав синам Ізраїля: Пророка настановить вам Господь Бог ваш із-поміж братів ваших, як мене; Його слухайте.
38. Це той, котрий був у зібранні в пустелі з Ангелом, який говорив йому на горі Сінаї, і з батьками нашими і котрий прийняв живі слова, щоб нам передати.
39. Котрому батьки наші не хотіли бути слухняними, але відкинули його і навернулися серцем своїм до Єгипту,
40. Сказавши Ааронові: Вчини нам богів, котрі простували б перед нами, бо з Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі, не знаємо, що сталося.
41. І зробили за тих днів теля, і принесли пожертву ідолові, і веселилися перед витвором рук своїх.
42. А Бог відвернувся і залишив їх служити війську небесному, як написано в книзі пророків: Доме Ізраїлів! Чи ви приносили Мені заколоте і пожертви упродовж сорока літ у пустелі?
43. Ви прийняли скинію Молохову і зорю бога вашого Ромфана, зображення, котрі ви вчинили, аби поклонятися їм: і Я переселю вас далі Вавилону.
44. Скинія свідчення була в батьків наших у пустелі, як звелів Той, що говорив Мойсеєві виготовити їх за зразком, що він бачив;
45. Батьки наші з Ісусом взяли її і внесли у володіння народів, вигнаних Богом від лиця батьків наших. Так було до днів Давида;
46. Цей надбав благодаті перед Богом і благав, щоб знайти житло Богові Якова.
47. А Соломон спорудив Йому дім.
48. Але Всевишній не в рукотворних храмах живе, як засвідчує пророк.
49. Небо престол Мій, і земля – підніжжя ніг Моїх; який дім спорудите Мені, говорить Господь, чи яке місце для спочину Мого?
50. Чи не Моя рука витворила все це?
51. Ви, твердошиї! Люди з необрізаним серцем і вухами! Ви завжди чините опір Духові Святому, як батьки ваші, так і ви.
52. Кого з пророків не переслідували батьки ваші? Вони убили провісників пришестя Праведника, Котрого зрадниками і вбивниками вчинилися нині ви,
53. Ви, котрі прийняли закон при служінні Ангелів, і не зберегли.
54. Слухаючи це, вони запалювалися серцем своїм і скреготали на нього зубами.
55. А Стефан, виповнений Духом Святим, глянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога,
56. І сказав: Ось, я бачу небеса відкриті і Сина Людського, що стоїть праворуч від Бога.
57. Але вони закричали дужими голосами, затуляли вуха свої, і в одну душу кинулися на нього.
58. А коли вивели за місто, то почали вбивати його камінням. А свідки поклали свою одежу біля ніг юнака, на ймення Савл.
59. І вбивали камінням Стефана, котрий молився і казав: Господе Ісусе! Прийми духа мого.
60. І, опустившися на коліна, крикнув дужим голосом: Господе! Не постав їм цього за гріх! І, сказавши це, помер.
Діяння 8
Четверте переслідування християн.
1. А Савл заохочував убивство його. За тих днів сталося велике переслідування на Церкву в Єрусалимі, і всі, крім Апостолів, розпорошилися по околицях юдейських та самарійських.
2. А поховали Стефана мужі побожні і вчинили великий плач по ньому.
3. А Савл терзав Церкву, вдираючись до осель, виволікав чоловіків і жінок і кидав до в‘язниці.
4. А тим часом, ті, що порозбігалися, ходили й благовістили Слово.
5. Так, Пилип прийшов до міста Самарійського і проповідував їм Христа.
6. Народ в одну душу прислухався до того, що оповідав Пилип, і бачив, і чув, які він звершує дива;
7. Бо нечисті духи з багатьох, що були в них, виходили з великими зойками, а чимало немічних і кульгавих уздоровилося;
8. І була радість велика в тому місті.
9. А перебував у тому місті один чоловік на ім‘я Симон, котрий перед тим займався чаклунством і дивував народ самарійський, маючи себе за когось великого;
10. Його слухали всі: Від найменшого, аж до найбільшого, кажучи: “Він – сила Божа велика”.
11. А слухали його через те, що він тривалий час дивував їх чаклунством.
12. Та коли повірили Пилипові, що благовістив про Царство Боже, та про ймення Ісуса Христа, то хрестилися чоловіки й жінки.
13. Увірував також сам Симон, а коли хрестився, то вже не відходив од Пилипа; він бачив, як звершуються великі сили, і вражався.
14. Апостоли, які були в Єрусалимі, почули, що самаряни прийняли Слово Боже, і послали до них Петра з Іваном,
15. Котрі, як прийшли, то помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого.
16. Бо Він ще не злинув на жодного з них, а були вони тільки хрещені у ймення Господа Ісуса;
17. Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Духа Святого.
18. А Симон, коли побачив, що через покладання рук апостольських дається Дух Святий, приніс їм гроші,
19. Кажучи: Дайте й мені владу цю, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого.
20. Але Петро сказав йому: Срібло твоє нехай буде на погибель тобі, тому що ти замірився дар Божий дістати за гроші.
21. Немає тобі в цьому частки і жеребу, тому що серце твоє не вільне перед Богом;
22. Тож покайся за цей гріх твій і молися Богові, може, прощений буде тобі замір серця твого!