Біблія

10. Коли зарахувалася? По обрізанні, чи до обрізання? Не по обрізанні, а до обрізання.
11. І ознаку обрізання він прийняв, мов печать праведности через віру, котру мав у необрізанні, аж так, що він став батьком усіх віруючих у необрізанні, щоб їм також зарахувалася праведність.
12. І батьком обрізаних, і не лише тих, що прийняли обрізання, але також і тих, що ходять по слідах віри батька нашого Авраама, котру він мав у необрізанні.
13. Бо не Законом дарована Авраамові, або ж насінню його, обітниця – бути спадкоємцем світу, але праведністю віри.
14. Бо коли спадкоємці ті, що в Законі, то марна віра і не діє обітниця;
15. Бо Закон викликає гнів, тому що, де немає Закону, там немає і злочину.
16. Отже, за вірою, щоб з милости було, щоб обітниця була неодмінно для всіх, не лише за Законом, але й за вірою нащадків Авраамових, котрий є батько всім нам;
17. Як написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів, – перед Богом, Котрому він повірив, що животворить мертвих і називає неіснуюче, як існуюче.
18. Він, понад надію, повірив надією, а тому став батьком багатьох народів, за сказаним: таким численним буде насіння твоє!
19. І не знемігся він у вірі і не вважав, що тіло його, майже столітнього, уже омертвіло, і лоно Саррине вже не живе;
20. Не мав сумніву в обітниці Божій через невіру, але був твердий у вірі, прославивши Бога.
21. І був уповні певен, що Він міцний і виконає обіцяне.
22. А тому й зараховано йому як праведність.
23. А втім, не стосовно до нього одного написано, що зарахувалося йому,
24. Але стосовно також до нас, зарахується й нам, що вірують у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого.
25. Що був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого.
Римлян 5
Мир з Богом і певність в могутньому порятунку.
1. Отож, виправдавшися вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,
2. Через Котрого вірою ми дістали доступ до тієї благодаті, в котрій стоїмо і хвалимося надією слави Божої.
3. І не цим лише, але хвалимося й скорботою, знаючи, що від скорботи приходить терпіння,
4. Від терпіння досвід, від досвіду надія,
5. А надія не осоромлює, тому що любов Божа вилилася в серця наші Духом Святим, що нам даний.
6. Бо Христос, коли ми були ще немічні, у визначений час помер за нечестивих.
7. Бо навряд чи хтось помре за праведника; хіба за доброчинця, можливо, хтось наважиться померти.
8. Але Бог свою любов до нас засвідчує тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
9. Тому тим паче, коли ми виправдані Кров‘ю Його, врятуємося Ним від гніву.
10. Бо навіть тоді, коли ми були ворогами і примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим паче примирившися, врятуємося життям Його.
11. І не досить цього, а проте хвалимося Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Котрого ми одержали нині замирення.
12. А тому, як одним чоловіком гріх увійшов у світ, і гріхом смерть, так само й смерть перейшла в усіх людей, через те, що в ньому всі згрішили.
13. Бо ще до Закону гріх був у світі; але гріх не зараховується, коли немає Закону.
14. А проте смерть царювала від Адама до Мойсея також над тими, що не вчинили подібного до злочину Адама, котрий є образ майбутнього.
15. Але дар благодаті не як злочин. Бо якщо злочином одного зазнали смерти багато, то тим паче благодать Божа і дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро виливається для багатьох.
16. І дар не як суд за одного, що згрішив; бо суд за один злочин на осудження, а дар благодаті на виправдання від багатьох злочинів.
17. Бо коли злочином одного смерть царювала через одного, то тим паче ті, що приймають щедрість благодаті і дар праведности будуть царювати в житті через єдиного Ісуса Христа.
18. Тому, як злочином одного всім людям осудження, так само правдою одного всім людям виправдання для життя.
19. Бо, як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішниками, так само й послухом одного стануть праведниками численні.
20. А Закон прийшов пізніше, і таким чином примножилися злочини. А коли примножився гріх, почала ряснішати благодать,
21. Щоб, як гріх царював до смерти, так само й благодать царювала через праведність до життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.
Римлян 6
Звільнення від сили гріха і смерти.
1. То що скажемо? Чи залишатися нам у гріхові, аби примножилася благодать? Зовсім ні!
2. Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?
3. Невже не відаєте, що всі ми, які хрестилися в Христа Ісуса, в смерть Його хрестилися?
4. Отож, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Вітця, так само й нам ходити в оновленому житті.
5. Бо, якщо ми з‘єднані з Ним подобою смерти Його, то маємо бути поєднані й подобою воскресіння.
6. Знаючи те, що давній наш чоловік розп‘ятий з Ним, щоб могло бути зруйноване тіло гріховне, аби ми вже не служили гріху;
7. Бо померлий звільнився від гріха.
8. А якщо ми померли з Христом, то віруємо, що й жити будемо з Ним,