Біблія

17. Вірою Авраам, випробуваний, приніс був на пожертву Ісаака, і, маючи обітниці, приніс єдиновродженого,
18. Про котрого було сказано: В Ісаакові назветься (народиться) тобі насіння;
19. Бо він вважав, що Бог має силу Його із мертвих воскресити, а тому й одержав його як прообраз.
20. Вірою у майбутнє Ісаак благословив Якова та Ісава.
21. Вірою Яків, помираючи, благословив кожного сина Йосипового і поклонився, спираючись на верхівку свого жезла;
22. Вірою Йосип, помираючи, пригадав про вихід синів Ізраїлевих і заповідав про кості свої.
23. Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його переховували; тому що бачили вони, що дитя пречудове, і не злякалися царського наказу.
24. Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином доньки фараонової,
25. І вважав за краще страждати з народом Божим, аніж мати тимчасову гріховну насолоду.
26. І зневагу Христову вважав більшим для себе багатством, аніж єгипетські скарби; бо він дивився на нагороду.
27. Вірою залишив Він Єгипет, не злякавшися гніву царського; бо він був непохитний, ніби Невидимого бачив.
28. Вірою звершив він Пасху і пролиття крови, щоб винищувач первістків не торкнувся до них.
29. Вірою перейшли вони Червоне море, як суходолом, – на що спокусившись, єгиптяни потопилися.
30. Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обході.
31. Вірою Раав блудниця з миром прийняла вивідувачів і, провівши їх іншим шляхом, не загинула з невірними.
32. І що ще скажу? Не вистачить мені часу, аби повідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про інших пророків,
33. Котрі вірою перемагали царства, творили праведність, одержували обітниці, і пащеки левам загороджували.
34. Гасили силу вогню, уникали вістря меча, зміцнювалися від немочі, були міцні на війні, проганяли полки чужинців.
35. Дружини одержували померлих своїх чоловіків воскреслими; а інші закатовані були, не прийнявши звільнення, щоб дістати краще воскресіння.
36. Інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і тюрем.
37. Були каменовані (зазнали побиття камінням), їх перепилювали і катували, вони помирали від меча, поневірялися у телячих та овечих шкурах, зазнаючи нестатків, скорботи і кривди.
38. Ті, котрих світ був не вартий, поневірялися в пустелях і горах, у печерах та ущелинах землі.
39. І всі ці, засвідчені у вірі, не дістали обіцяного,
40. Тому що Бог передбачив нам дещо ліпше, щоб вони не без нас сягнули досконалости.
Євреїв 12
Шлях віри християнина під час страждань і битви
1. А тому ми також, маючи довкола себе таку хмару свідків, скинемо з себе всякого тягаря і гріх, що нас перепиняє, і з терплячістю будемо проходити належний нам шлях боротьби.
2. Дивлячись на Ісуса, Архипастиря і Творця віри, Котрий замість радости, що була перед Ним, витерпів хрест, знехтував соромом, і сів праворуч Божого престолу.
3. Тож подумайте про Того, Хто витерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знесиліти і не ослабнути душами вашими.
4. Ви ще не змагалися до крови у боротьбі супроти гріха,
5. І забули втіху, котра вам пропонується, як синам: “Сину Мій! Не нехтуй Господньою карою і не падай духом, коли Він викриває тебе.
6. Бо Господь, кого любить, того карає; і б‘є кожного сина, котрого приймає.
7. Якщо ви терпите покарання, то Бог чинить з вами, як із синами. Бо хіба є якийсь син, котрого не карав батько?
8. А якщо залишаєтеся без покарання, котре всім спільне, то ви – позашлюбні (незаконні) діти, а не сини.
9. Причому, якщо ми мали тілесних батьків наших, котрі виправляли нас, і ми шанували їх, то чи не набагато більше маємо коритися Батькові духів, щоб жити?
10. Ті карали нас за своїм свавіллям для небагатьох днів; а Цей – для користі, щоб нам мати участь у святості Його.
11. Усіляке покарання теперішнього часу видається не радістю, а печаллю; але згодом для навчених через нього приносить мирний плід праведности!
12. Отож, зміцніть опущені (знесилені) руки, і хиткі коліна.
13. І влаштовуйте рівні шляхи ногам вашим, щоб кульгаве не збочило зі шляху, а краще виправилося.
14. Прагніть мати мир з усіма, і святість, без котрої ніхто не побачить Господа.
15. Пильнуйте, щоб хтось не втратив благодать Божу; щоб якийсь гіркий корінь, виникнувши, не завдав шкоди, і щоб не опоганив багатьох людей.
16. Щоб не було поміж вами якогось блудника, або нечестивця, котрий би, як Ісав, за одне їство відмовився од своєї першовроджености.
17. Бо ви знаєте, що після того він, бажаючи успадкувати благословення, відкинутий був і не міг змінити намірів батька, хоча й просив про те слізно.
18. Бо ви приступили не до гори, котрої можна торкнутися; та не до палаючого вогню, і не до пітьми й мороку і бурі,
19. Не до звуку сурми і голосу слів, котрий ті, що чули, просили, щоб до них більше не мовилося слово.
20. Бо вони не могли витерпіти того, що заповідане було: якщо навіть звір торкнеться до гори, буде побитий камінням, або уражений списом;
21. І таким жахливим було це видіння, що й Мойсей сказав: Я в страхові і трепеті.
22. Але ви приступили до гори Сіонської і до міста Бога Живого, до небесного Єрусалиму і до десятків тисяч Ангелів,
23. До урочистого собору і церкви первістків, написаних на небесах, і до Судді усіх – до Бога, і до духів праведників, що досягнули досконалости,