Біблія

1. І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2. Зроби собі дві срібні сурми, карбованими зроби їх, щоб вони служили тобі для скликання громади і для звістки про зняття станів.
3. Коли засурмлять ними, збереться до тебе вся громада до входу скинії зібрання.
4. Коли однією сурмою засурмлять, зберуться до тебе князі і тис'яцькі, старшини Ізраїлеві.
5. Коли засурмлять на сполох, піднімуться стани, що отаборилися на сході;
6. Коли ж удруге засурмлять на сполох, піднімуться стани, що отаборилися на півдні, на сполох нехай сурмлять, рушаючи в путь.
7. А коли треба оголосити зібрання, сурміть, але не на сполох.
8. Сини Ааронові, священики, мусять сурмити сурмами: це буде їм настановою вічною в роди ваші.
9. І коли підете на війну на землі вашій супроти ворога, що наступатиме на вас, сурміть на сполох сурмами; і будете згадані перед Господом, Богом вашим, і порятовані будете від ворогів ваших.
10. І в день радости вашої, і на свята ваші, і в новомісяччя ваші сурміть сурмами вашими при всеспаленнях ваших і при мирних пожертвах ваших; і це буде на спомин про вас перед Богом вашим. Я Господь, Бог ваш.
11. Другого року, другого місяця, двадцятого дня місяця, піднеслася хмарина від скинії одкровення.
12. І рушили сини Ізраїля станами своїми з пустелі Сінайської, і зупинилася хмарина в пустелі Паран.
13. І піднялися вони вперше, за велінням Господнім, даним через Мойсея.
14. І найперше рушив прапор стану синів Юдиних за своїми військовими відділами, а над військом їхнім – Нахшон, син Аммінадавів.
15. А над військом коліна синів Іссахара – Нафанаїл, син Цуарів.
16. А над військом коліна синів Завулонових Еліяв, син Хелонів.
17. І була розібрана скинія, і рушили сини Ґершонові і сини Мерарієві, які носили скинію.
18. І піднесений був прапор стану Рувимового за військовими відділами їхніми. А над військом його – Еліцур, син Шедеурів.
19. А над військом коліна синів Симеонових – Шелуміїл, син Цурішаддаїв.
20. І над військом коліна синів Ґадових Ел'ясаф, син Деуїлів.
21. Відтак пішли сини Кегатові, які несли святиню; і поставили було скинію ще до приходу їхнього стану.
22. І піднесений був прапор синів Єфремових за військовими відділами їхніми. І над військом їхнім Елішама, син Аммігуда.
23. А над військом коліна синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацура.
24. І над військом коліна синів Веніяминових – Авідан, син Ґідоніїв.
25. І піднятий був прапор стану синів Данових, який був позаду всіх їхніх військових загонів. І над військом їхнім Ахіезер, син Аммішаддаїв.
26. І над військом коліна синів Асирових Паґ'іїл, син Охранів.
27. І над військом коліна синів Нефталимових Ахіра, син Енана.
28. Ось [порядок] рушення синів Ізраїля за полками їхніми. І рушили вони.
29. І сказав Мойсей Ховаві, синові Реуїловому, мідіянину, родичеві Мойсеєвому: Ми простуємо в те місце, про яке Господь сказав: "Вам віддам його". Йди з нами, ми зробимо тобі добро, бо Господь добре вирік про Ізраїля.
30. Але він сказав йому: Не піду; Я піду на свою землю і на свою батьківщину.
31. А [Мойсей] сказав: Не залишай нас, тому що ти знаєш, як розташовуємося ми станом у пустелі, і ти можеш бути замість очей наших.
32. Якщо підеш із нами, то добро, котре Господь учинить нам, ми вчинимо тобі.
33. І рушили вони від гори Господньої на три дні шляху, і Ковчег заповіту Господнього йшов перед ними три дні шляху, щоб знайти їм місце, де зупинитися.
34. І хмарина Господня осявала їх удень, коли вони рушали зі стану.
35. Коли піднімався Ковчег у дорогу, Мойсей казав: Повстань, Господе, і нехай розсіються вороги Твої, і побіжать від Тебе ті, що ненавидять Тебе!
36. А коли зупинявся Ковчег, він казав: Повернися, Господе, до багатьох тисяч Ізраїля!
Числа 11
1. Народ почав голосно нарікати на Господа; і Господь почув, і розпалився гнів Його, і спалахнув у них вогонь Господній, і розпочав нищити край стану.
2. І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господові, і затих вогонь.
3. І назвали місце те: Тав'ера, тому що загорівся у них вогонь Господній.
4. Захожі поміж ними почали вередувати, а з ними й сини Ізраїля сиділи і плакали: Хто нагодує нас м'ясом?
5. Ми пам'ятаємо рибу, котру в Єгипті ми їли даремно, огірки і дині, і зелену, і ріпчасту цибулю й часник.
6. А нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки оця манна в очах наших.
7. А манна була схожа на коріяндрове насіння, на вигляд, мов перли.
8. Народ ходив і визбирував її, і молов на жорнах чи товк у ступах, і варив у казані, і робив з неї коржі; на смак вона нагадувала коржі з єлеєм.
9. І коли роса спадала на табір вночі, тоді спадала на нього й манна.
10. Мойсей слухав, що народ плаче по родинах своїх, кожне біля входу в шатро своє, і вельми спалахнув гнів Господній, і сумно було Мойсеєві.
11. І сказав Мойсей Господові: Для чого Ти завдаєш болю слузі Твоєму? І чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти наклав на мене тягара всього народу цього?
12. Хіба я носив у череві увесь народ оцей, хіба я породив його, що Ти говориш мені: Неси його на лоні своєму (на руках), як нянька несе дитя, на землю, якою Ти присягався батькам його?