відплатним договором придбане в особи, яка не мала права йо¬го відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчу¬жувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх іішадках.
Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від до¬бросовісного набувача.
Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що юна володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх до¬водів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.
Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання юходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.
Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.
Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добро-совісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним пра¬ва користування та розпоряджання своїм майном.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втра¬та ним документа, який засвідчує його право власності.
Правовий акт органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом держав-
381
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
ної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, має праве вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів у результаті діяльност: що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.
Стаття 395 ЦК України передбачає такі види речових прав на чуже майно:
1) право володіння;
2) право користування (сервітут);
3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських
потреб (емфітевзис);
4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій май¬но було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Право володіння припиняється у разі:
1) відмови володільця від володіння майном;
2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;
3) знищення майна.
Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених зако¬ном.
Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо зе¬мельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого не¬рухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задово¬лені іншим способом.
Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділян¬ки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішен¬ням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права влас¬ності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (во¬лодільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка корис¬тується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на ко¬ристування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла
382
5. Цивільне право
зтрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без по¬важних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
5.14. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Розмір відшкодування. Відшкодування шко¬ди, завданої внаслідок непереборної сили або у стані крайньої необхідності.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Відшкодування шкоди незалежно від вини особи, яка завда¬ла моральної шкоди.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодуван¬ня, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, шшим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок неперебор-ної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених ЦК України та іншим законом.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за на-жвності її вини. Проте моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органа державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізич¬ної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження,
Незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бу-відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які
проживали з нею однією сім'єю.
Шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення не¬безпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юри¬дичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими особами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала. Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інте¬ресах якої вона діяла.
Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоди у стані крайньої необ-хідності, суд може покласти обов'язок її відшкодування на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди, або зобов'язати кожного з них відшкодувати шкоду в певній частці або звільнити їх від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.
383
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
Шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьомі були перевищені її межі, не відшкодовується.
Якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди і особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала. Якщо такої шк завдано способами самозахисту, які не заборонені законом та не супереч моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила п типравну дію.
5.15. Особливості відшкодування юридичною або фізич¬ною особою шкоди, завданої їхнім працівником. Підстави відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушко¬дженням здоров'я чи смертю особи під час виконання договірних зобов'язань (договір перевезення тощо). Підго¬товка адвокатом справи до розгляду.
Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудо-вого) слідства, прокуратури або суду. Підстави та порядок відшкодування. Підготовка адвокатом справи до розгляду.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.
Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані і обхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається ВИХОДЯЧИ З розміру мінімальної заробітної плати.
Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров я відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров"я або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення тошо підлягає відшкодуванню на підставах, встановлених статтями 1166 та 1187 ЦК України.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними
