посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує. На конверті зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту.
Про прийняття секретного заповіту на зберігання нотаріус може видати запові¬дачу за його бажанням відповідне свідоцтво. Секретний заповіт приймається но¬таріусом на зберігання без складання опису.
Нотаріус, у якого зберігається секретний заповіт, у разі одержання повідо¬млення про відкриття спадщини та подання свідоцтва про смерть заповідача, призначає день оголошення змісту заповіту. Про день та час оголошення змісту заповіту нотаріус повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масо¬вої інформації.
Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, І якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі запи¬сується весь зміст заповіту.
5.20. Підстави недійсності заповіту. Підготовка позову до суду.
Скасування та зміна заповіту спадкодавцем. Встанов¬лення сервітуту у заповіті.
Особливості спадкування за законом. Черговість та зміна черговості права на спадкування. Визначення розміру часток при спадкуванні за законом.
Стаття 1257 ЦК України встановлює випадки та наслідки недійсності заповіту.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складе¬ний з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде вста-новлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.
У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавле¬ний права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загаль¬них підставах.
Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасо¬вує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який за-
повідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, новлених статтями 225 і 231 ЦК України. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.
Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться особисто заповіда-чем та у порядку, встановленому ЦК України для посвідчення заповіту.
403
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
Спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділян¬ки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб.
ЦК України передбачає два види спадкування:
— спадкування за законом;
— спадкування за заповітом.
Правовідносини спадкування як за законом, так і за заповітом, виникають, змінюються і припиняються за наявності певних юридичних фактів.
При спадкуванні за законом таким юридичним фактом є смерть спадкодавця — подія, тобто життєва обставина, настання якої не залежить від волі спадкоємця.
При спадкуванні за заповітом смерть спадкодавця-заповідача — тільки умова, настання якої тягне за собою реалізацію його волі, що висловлена у заповіті. В основі виникнення правовідносин спадкування за заповітом лежить юридич¬ний склад — сукупність визначених фактів, які необхідні для настання юридич¬них наслідків. До таких юридичних фактів належать:
— складання заповіту;
— смерть спадкодавця;
— відкриття спадщини;
— прийняття спадщини.
Якщо фізична особа не залишила заповіту, або заповіт був визнанні недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування, або якщо особа розпорядилася лише частиною свого майна, настає спадкування за законом. Можна сказати, що спадкування за законом має місце тоді, коли і оскільки воно не замінено заповітом1.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, вста¬новлених ст. 1259 ЦК України.
Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спад¬коємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.
Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішен¬ням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувала- ся, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі — з другого, прирівнюються до родичів за походженням. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків. Якщо за рішенням суду про
1 Коментар до Цивільного кодексу України // За ред. Е. О. Харитонова, О. М. Калітенко X., 2004. - С. 820.
404
5. Цивільне право
усиновлення збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за похо¬дженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням — має право на спадкування як спадкоємець другої черги. У разі смерті усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на загаль¬них підставах.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
При визначенні осіб, які вважаються дітьми спадкодавця, необхідно керувати¬ся відповідними нормами Сімейного кодексу України (далі — СК України). Так, згідно зі ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина запи¬сується матір'ю, а чоловік — батьком дитини. Презумпція батьківства діє не ли¬ше в період шлюбу. Дитина, народжена протягом десяти місяців після припинен¬ня шлюбу, визнання його недійсним, походить від подружжя, а відтак — батьком дитини буде чоловік її матері (п. 2 ст. 122 СК України).
Той з подружжя, хто пережив іншого, успадковує в першій черзі в тому випад¬ку якщо він перебував у зареєстрованому шлюбі із спадкодавцем на момент смерті, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Релігійні шлюби, що укладаються сьогодні, не тягнуть правових наслідків, тобто не є підставою для спадкування.
У випадку розірвання шлюбу до відкриття спадщини, право на спадщину у то¬го з подружжя, хто пережив, не виникає.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. До таких спад¬коємців віднесені як повнорідні, так і неповнорідні брати і сестри спадкодавця, тобто досить, щоб у спадкодавця з братом чи сестрою був спільним або батько, або мати. Так звані зведені брати та сестри, тобто діти від першого шлюбу чо¬ловіка та жінки, спадщини один після одного не набувають.
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які прожива¬ли зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спад¬щини.
У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодав¬ця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють роди¬ча від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодав¬ця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або ос¬новним джерелом засобів до існування.
Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час закриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б нале¬жала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на
405
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщи¬ни, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодав¬ця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та се -три спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмежен -ня ступеня споріднення.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спад- коємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
5.21. Прийняття спадщини. Строки її прийняття. Наслідки пропущеного строку. Відмова від прийняття спад-щини та її наслідки.
Поділ спадщини. Переважне право окремих спадкоємців на виділ їм спадкового майна в натурі. Перерозподіл спад¬щини.
Борг спадкодавця. Вимоги до спадкоємців про стягнення боргу. Порядок задоволення спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або в і прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкрит¬тя спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами 2—3 ст. 1273 ЦК України. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщи¬ни не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори за¬яву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спад¬коємцем особисто.
Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийнят¬тя спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлю-вачі), опікун.
Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протя¬гом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який почи¬нається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у
Про прийняття секретного заповіту на зберігання нотаріус може видати запові¬дачу за його бажанням відповідне свідоцтво. Секретний заповіт приймається но¬таріусом на зберігання без складання опису.
Нотаріус, у якого зберігається секретний заповіт, у разі одержання повідо¬млення про відкриття спадщини та подання свідоцтва про смерть заповідача, призначає день оголошення змісту заповіту. Про день та час оголошення змісту заповіту нотаріус повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масо¬вої інформації.
Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, І якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі запи¬сується весь зміст заповіту.
5.20. Підстави недійсності заповіту. Підготовка позову до суду.
Скасування та зміна заповіту спадкодавцем. Встанов¬лення сервітуту у заповіті.
Особливості спадкування за законом. Черговість та зміна черговості права на спадкування. Визначення розміру часток при спадкуванні за законом.
Стаття 1257 ЦК України встановлює випадки та наслідки недійсності заповіту.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складе¬ний з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде вста-новлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.
У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавле¬ний права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загаль¬них підставах.
Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасо¬вує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який за-
повідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, новлених статтями 225 і 231 ЦК України. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.
Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться особисто заповіда-чем та у порядку, встановленому ЦК України для посвідчення заповіту.
403
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
Спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділян¬ки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб.
ЦК України передбачає два види спадкування:
— спадкування за законом;
— спадкування за заповітом.
Правовідносини спадкування як за законом, так і за заповітом, виникають, змінюються і припиняються за наявності певних юридичних фактів.
При спадкуванні за законом таким юридичним фактом є смерть спадкодавця — подія, тобто життєва обставина, настання якої не залежить від волі спадкоємця.
При спадкуванні за заповітом смерть спадкодавця-заповідача — тільки умова, настання якої тягне за собою реалізацію його волі, що висловлена у заповіті. В основі виникнення правовідносин спадкування за заповітом лежить юридич¬ний склад — сукупність визначених фактів, які необхідні для настання юридич¬них наслідків. До таких юридичних фактів належать:
— складання заповіту;
— смерть спадкодавця;
— відкриття спадщини;
— прийняття спадщини.
Якщо фізична особа не залишила заповіту, або заповіт був визнанні недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування, або якщо особа розпорядилася лише частиною свого майна, настає спадкування за законом. Можна сказати, що спадкування за законом має місце тоді, коли і оскільки воно не замінено заповітом1.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, вста¬новлених ст. 1259 ЦК України.
Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спад¬коємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.
Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішен¬ням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувала- ся, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі — з другого, прирівнюються до родичів за походженням. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків. Якщо за рішенням суду про
1 Коментар до Цивільного кодексу України // За ред. Е. О. Харитонова, О. М. Калітенко X., 2004. - С. 820.
404
5. Цивільне право
усиновлення збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за похо¬дженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням — має право на спадкування як спадкоємець другої черги. У разі смерті усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на загаль¬них підставах.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
При визначенні осіб, які вважаються дітьми спадкодавця, необхідно керувати¬ся відповідними нормами Сімейного кодексу України (далі — СК України). Так, згідно зі ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина запи¬сується матір'ю, а чоловік — батьком дитини. Презумпція батьківства діє не ли¬ше в період шлюбу. Дитина, народжена протягом десяти місяців після припинен¬ня шлюбу, визнання його недійсним, походить від подружжя, а відтак — батьком дитини буде чоловік її матері (п. 2 ст. 122 СК України).
Той з подружжя, хто пережив іншого, успадковує в першій черзі в тому випад¬ку якщо він перебував у зареєстрованому шлюбі із спадкодавцем на момент смерті, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Релігійні шлюби, що укладаються сьогодні, не тягнуть правових наслідків, тобто не є підставою для спадкування.
У випадку розірвання шлюбу до відкриття спадщини, право на спадщину у то¬го з подружжя, хто пережив, не виникає.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. До таких спад¬коємців віднесені як повнорідні, так і неповнорідні брати і сестри спадкодавця, тобто досить, щоб у спадкодавця з братом чи сестрою був спільним або батько, або мати. Так звані зведені брати та сестри, тобто діти від першого шлюбу чо¬ловіка та жінки, спадщини один після одного не набувають.
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які прожива¬ли зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спад¬щини.
У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодав¬ця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють роди¬ча від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодав¬ця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або ос¬новним джерелом засобів до існування.
Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час закриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б нале¬жала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на
405
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщи¬ни, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодав¬ця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та се -три спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмежен -ня ступеня споріднення.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спад- коємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
5.21. Прийняття спадщини. Строки її прийняття. Наслідки пропущеного строку. Відмова від прийняття спад-щини та її наслідки.
Поділ спадщини. Переважне право окремих спадкоємців на виділ їм спадкового майна в натурі. Перерозподіл спад¬щини.
Борг спадкодавця. Вимоги до спадкоємців про стягнення боргу. Порядок задоволення спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або в і прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкрит¬тя спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами 2—3 ст. 1273 ЦК України. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщи¬ни не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори за¬яву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спад¬коємцем особисто.
Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийнят¬тя спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлю-вачі), опікун.
Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протя¬гом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який почи¬нається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у
