особи права на спадку¬вання залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншим спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місясі з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її
406
5. Цивільне право
прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продов¬жується до трьох місяців.
Якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причи¬ни, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України. Заява про відмо-зу від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкрит¬тя спадщини.
Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмови¬тися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і :?гану опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися і щ прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозво¬лу органу опіки та піклування.
Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право намовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь. Якщо заповідач підпризначив спад¬коємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем. Відмова від прий¬няття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 ЦК України.
Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадку¬вання, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спад¬коємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення ст. 1275 ЦК України не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмо-вився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за за- коном.
407
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у за¬повіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщи¬ни проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право пе¬ред іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить. Спадкоємні, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне праве перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої ча¬стки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.
Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини 2 і 3 ст. 1272 1ІК України), вона підлягає перерозподілу між ними.
Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна яке збереглося, або сплати грошової компенсації. Якщо майно, на яке претені; ; спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як від\ -мерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкрит¬тя спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спад¬коємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку Б; -моги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, шо прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами 2 і 3 ст. 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'яза¬ний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразово¬го платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не вста¬новлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора на¬кладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
5.22. Призначення виконавця заповіту. Його повноважен¬ня. Строк чинності повноважень виконавця.
Оформлення права на спадщину. Строк видачі свідоцтва про право на спадщину. Визнання недійсним свідоцтва про спадщину.
Спадковий договір. Забезпечення його виконання. Розірвання договору.
Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповіту). Якщо за-
408
5. Цивільне право
повіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено будь-кому з них. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання за¬повіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.
Спадкоємці мають право пред'явити позов про усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі заповідача. Якщо заповідач не призначив ви¬конавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від ви¬конання заповіту або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають пра¬во обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо призначення вико¬навця заповіту, він на вимогу одного із них може бути призначений судом.
Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо викона¬вець заповіту відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його вико¬нання і якщо цього потребують інтереси спадкоємців.
Виконавець заповіту зобов'язаний:
1) вжити заходів щодо охорони спадкового майна;
2) вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, креди¬торів про відкриття спадщини;
3) вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов'язань;
4) управляти спадщиною;
5) забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки спадщини, яка визначена у заповіті;
6) забезпечити одержання частки у спадщині особами, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом. Повноваження виконавця заповіту посвідчу-ються документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спад¬кодавця, яка виражена у заповіті. Чинність повноважень виконавця заповіту при¬пиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за погодженням із спад¬коємцями та відказоодержувачами. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові документ, який був йому виданий (ч. З ст. 1290 ЦК України). Уразі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування завданих їм збитків.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобо¬в'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спад¬щину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, ви-хача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спад¬коємцями може відбутися лише після народження дитини. Це положення засто-
409
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
совується також щодо дитини, зачатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення.
Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спад¬коємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійсню¬ють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 182 ЦК України). Право влас¬ності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем від¬криття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На ви¬могу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами 1 і 2 ст. 1300 ЦК України, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, як¬що буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юри¬дична особа.
Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію
