вичерпним, і в застосуванні запобіжного заходу враховуються як тяжкість злочину, у вчиненні якого особа підозрюється, обвинувачується, так й інші обставини.
З огляду на викладене Конституційний Суд України дійшов висновку, що ос¬порювана норма ст. 150 КПК України не суперечить вимогам ст. 29 Конституції України. Необгрунтованим є й посилання народних депутатів України на невідповідність оспорюваного положення ст. 150 КПК України ст. 62 Конституції України, оскільки за правовою природою запобіжні заходи до підозрюваного, об¬винуваченого не є кримінальним покаранням.
Зазначене положення ст. 150 КПК України відповідає і ст. 5 Конвенції про за¬хист прав людини та основних свобод 1950 р., якою передбачена можливість за¬стосування запобіжного заходу у вигляді арешту, зокрема з метою запобігання вчиненню особою правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Розглянемо запобіжні заходи детальніше.
Підписка про невиїзд полягає у відібранні від підозрюваного або обвинуваче-ного письмового зобов'язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого.
Якщо підозрюваний або обвинувачений порушить дану ним підписку про невиїзд, то вона може бути замінена більш суворим запобіжним заходом; про це підозрюваному або обвинуваченому повинно бути оголошено під час відібрання від нього підписки про невиїзд.
Особиста порука полягає у відібранні від осіб, що заслуговують довіри, пись¬мового зобов'язання про те, що вони ручаються за належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом і зобов'язуються за необхідності доставити його в органи дізнання, досудового слідства чи в суд на першу про те вимогу. Число поручителів визначає слідчий, але їх не може бути менше двох.
Поручитель повідомляється про суть справи, з якої обирається запобіжний захід, а також попереджається про те, що коли обвинувачений, щодо якого обраний даний запобіжний захід, ухилиться від слідства і суду, то на поручителя може бути накладе¬не грошове стягнення до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі відмови поручителя від взятого на себе зобов'язання особиста порука заміняється іншим запобіжним заходом.
Якщо обвинувачений ухилиться від явки до органів дізнання чи досудового слідства, особа, що провадить дізнання, або слідчий складає про це протокол і приєднує його до справи. Питання про грошове стягнення з поручителя вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судо¬вому засіданні. В судове засідання викликається поручитель.
Порука громадської організації або трудового колективу полягає у винесенні зборами громадської організації або трудового колективу підприємства, устано-
537
ви, організації, колгоспу, цеху, бригади постанови про те, що дана організація або трудовий колектив ручається за належну поведінку та своєчасну явку обвинува¬ченого до органу дізнання, слідчого і в суд.
Громадська організація або трудовий колектив повинні бути ознайомлені з характером обвинувачення, пред'явленого особі, що віддається на поруки.
Застава полягає у внесенні на депозит органу досудового розслідування або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, іншими фізичними чи юридич¬ними особами грошей чи передачі їм інших матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки, виконання зобов'язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і суду особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.
Розмір застави встановлюється з урахуванням обставин справи органом, який застосував запобіжний захід. Він не може бути меншим: щодо особи, обвинуваче¬ної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину — 1 тис. неоподатковува¬них мінімумів доходів громадян; щодо особи, обвинуваченої у вчиненні іншого тяжкого або особливо тяжкого злочину чи раніше судимої особи, — 500 неопо¬датковуваних мінімумів доходів громадян; щодо інших осіб — 500 неоподаткову¬ваних мінімумів доходів громадян. У всіх випадках розмір застави не може бути меншим розміру цивільного позову, обґрунтованого достатніми доказами.
Під час внесення застави підозрюваному, обвинуваченому, підсудному роз'яс¬нюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю — у вчиненні якого злочину підозрюється чи обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід, і що в разі невиконання нею своїх обов'язків застава буде звер¬нена в дохід держави.
Міра запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка знаходиться під вартою, до направлення справи до суду може бути обрана лише з дозволу проку¬рора, який давав санкцію на арешт, а після надходження справи до суду — судом.
Заставодавець може відмовитись від взятих на себе зобов'язань до виникнен¬ня підстав для звернення застави в дохід держави. У цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого, підсудного до органу розслідування чи су¬ду для заміни йому запобіжного заходу на інший. Застава повертається лише після обрання нового запобіжного заходу.
Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушує взяті на себе зо¬бов'язання, застава звертається в дохід держави. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом у судовому засіданні під час розгляду справи або в іншому судовому засіданні. В судове засідання викликається заставодавець для дачі пояснень. Неявка без поважних причин заставодавця в судове засідання не перешкоджає розгляду питання про звернення застави в дохід держави.
Питання про повернення застави заставодавцю вирішується судом при роз¬гляді справи. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.
Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлен¬ня волі і на строк не більше трьох років.
Місцями досудового ув'язнення для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. В окремих випадках ці особи можуть перебувати у місцях тримання затриманих.
538
Місцями попереднього ув'язнення для тримання військовослужбовців, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або слідчі ізолятори. Ці особи перебува¬ють у слідчому ізоляторі або на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України за рішенням слідчого. В окремих випадках військово¬службовці можуть перебувати у місцях тримання затриманих.
У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть перебувати не більше як три доби. Якщо доставка ув'язнених у слідчий ізолятор або на гауптвах¬ту Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у цей строк не¬можлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати у місцях тримання затриманих до 10 діб.
Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано стосовно особи, яка вчини¬ла злочин під час відбування покарання в установі виконання покарань, така осо¬ба може перебувати у дисциплінарному ізоляторі або карцері установи виконан¬ня покарань.
Порядок досудового ув'язненая визначається Законом України «Про попе¬реднє ув'язнення», КПК України.
Тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців.
У випадках, коли у строк, передбачений ч. 1 ст. 156 КПК України, розслідуван¬ня справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений:
1) до чотирьох місяців — за поданням, погодженим із прокурором, який
здійснює нагляд за дотриманням законів органами дізнання і досудового
слідства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про
застосування запобіжного заходу;
2) до дев'яти місяців — за поданням, погодженим з заступником Генерально¬го прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів, або самим цим прокуро¬ром у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;
3) до вісімнадцяти місяців — за поданням, погодженим з Генеральним проку¬рором України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо склад¬них справах про особливо тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України.
У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі у строки, за¬значені у частинах 1 чи 2 цієї статті, закінчити неможливо і за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу, прокурор, який здійснює нагляд за виконанням за¬конів при провадженні розслідування у даній справі, має право дати згоду про на¬правлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, — з моменту затриман¬ня. У строк тримання під вартою включається час перебування особи на стаціонарному експертному дослідженні у психіатричній медичній установі будь-якого типу. У разі повторного взяття під варту особи у тій самій справі, а також приєднаній до неї або виділеної з неї справи або пред'явлення нового обвинува¬чення строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Строки тримання під вартою під час досудового слідства закінчуються в день надходження справи до суду.
Матеріали закінченої розслідуванням кримінальної справи повинні бути пред'явлені обвинуваченому, взятому під варту, та його захисникові не пізніш як
539
за місяць до закінчення граничного строку тримання під вартою, встановленого ч. З цієї статті.
Якщо матеріали кримінальної справи було пред'явлено обвинуваченому та його захисникові з порушенням місячного терміну до закінчення граничного строку тримання під вартою, встановленого ч. 2 ст. 156 КПК України, то після його закінчення обвинувачений підлягає негайному звільненню. При цьому за обвинуваченим та його захисником зберігається право на ознайомлення з ма¬теріалами справи.
Якщо матеріали кримінальної справи було пред'явлено обвинуваченому та йо¬го захисникові з дотриманням місячного терміну до закінчення граничного стро¬ку тримання під вартою, але його виявилося недостатньо для ознайомлення з ма¬теріалами справи, зазначений строк може бути продовжено суддею апеляційного суду за поданням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором України чи йо¬го заступником, або поданням цього прокурора чи його заступника. Коли у справі беруть участь кілька обвинувачених, яких тримають під вартою, і хоча б одному з них строку, передбаченого ч. 6 ст. 156 КПК України, виявилося недостатньо для ознайомлення з матеріалами справи, то зазначене подання може бути внесено стосовно того обвинуваченого або тих обвинувачених, які ознайомилися з ма¬теріалами справи, якщо не є необхідність у застосуванні до нього або до них взят¬тя під варту і відсутні підстави для обрання іншого запобіжного заходу.
При поверненні судом справи прокуророві на додаткове розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою обчислюється з моменту надходження справи прокурору і не може перевищувати двох місяців. Подальше продовження зазначеного строку проводиться з урахуванням часу перебування обвинувачено¬го під вартою до направлення справи до суду.
У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного заходу, передба¬ченого частинами 1 і 2 ст. 156 КПК України, якщо цей строк не продовжено у встановленому КПК України порядку, орган дізнання, слідчий, прокурор зо¬бов'язаний негайно звільнити особу з-під варти.
Начальник місця досудового
