немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Особа, яка призначена експертом, зобов'язана з'явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання.
За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнан¬ня експерт несе відповідальність відповідно за ч. 2 ст. 1853 або ст. 1854 КпАП, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від ви¬конання покладених на нього обов'язків — відповідно за статтями 384 чи 385 КК України.
Експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, не¬обхідних для дачі висновку; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій
і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.
Якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компе¬тенції або якщо надані йому матеріали недостатні для дачі висновку, експерт у письмовій формі повідомляє орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок.
При необхідності проведення експертизи слідчий складає мотивовану поста¬нову, в якій вказує підстави для проведення експертизи, прізвище експерта або назву установи, експертам якої доручається провести експертизу, питання, з яких експерт повинен дати висновок, об'єкти, які мають бути досліджені, а також пе¬релічує матеріали, що пред'являються експертові для ознайомлення.
Коли експертиза проводиться не в експертній установі, слідчий, упевнившись в особі експерта, вручає йому копію постанови про призначення експертизи, роз'яс¬нює обов'язки і права і попереджає його про кримінальну відповідальність за ст. 385 ЮС України за відмову від виконання покладених на нього обов'язків, а також про відповідальність за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку. Про виконання цих дій слідчий складає протокол, в якому зазначає відомості про особу експерта, його компетентність у певній галузі знань і зроблені ним заяви.
Коли експертиза проводиться в експертній установі, експерт зазначає у вступ¬ній частині висновку, що він попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, і стверджує це своїм підписом.
При призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має право:
1) заявити відвід експертові;
2) просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб;
3) просити про постановку перед експертизою додаткових питань;
4) давати пояснення експертові;
5) пред'являти додаткові документи;
6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи;
7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи.
Обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити бути при¬сутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснити йому його права, про що складається протокол з дотри¬манням вимог ст. 85 КПК України.
Постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголо¬шується обвинуваченому в тих випадках, коли його психічний стан робить це не¬можливим.
У випадках, коли експертиза призначається до притягнення особи як обвинува-ченого, правила вищезазначеної статті застосовуються до підозрюваного у вчи¬ненні злочину.
Одержавши постанову про призначення експертизи, керівник експертної установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці ек¬сперти дають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність.
У разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. Про відібрання зразків складається протокол.
Зразки зберігаються за правилами зберігання речових доказів.
Після проведення необхідних досліджень експерт складає висновок, в якому повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність, учений
ступінь і звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній під час проведення експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав та які провів дослідження, мотиво¬вані відповіді на поставлені питання. Коли у ході проведення експертизи експерт виявить факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він вправі на них вказати у своєму висновку. Висновок підписується експертом.
Ознайомившись з висновком експерта, слідчий має право допитати експерта з метою одержання роз'яснення або доповнення висновку. Про допит експерта складається протокол.
Матеріали експертизи пред'являються обвинуваченому. Про пред'явлення об¬винуваченому матеріалів експертизи слідчий складає протокол, в якому зазначає пояснення, зауваження та заперечення обвинуваченого і його клопотання. Питання про задоволення клопотання обвинуваченого вирішує слідчий. У випад¬ках, коли експертиза проведена до притягнення особи як обвинуваченого, матеріали експертизи пред'являються підозрюваному у вчиненні злочину.
Слідчий мотивованою постановою може призначити додаткову або повторну експертизу.
Коли у справі є дані, які дають підстави вважати, що обвинувачений під час учинення суспільно небезпечного діяння був у неосудному або обмежено осудно¬му стані, а також, коли він вчинив злочин в осудному стані, але після вчинення злочину захворів психічною хворобою, яка позбавляє його можливості усвідо¬млювати свої дії або керувати ними, слідчий для визначення психічного стану об¬винуваченого призначає судово-психіатричну експертизу.
Якщо у процесі проведення судово-медичної або судово-психіатричної екс¬пертизи виникає необхідність тривалого спостереження за обвинуваченим або дослідження його, суд за поданням слідчого, погодженого з прокурором, поміщає його у відповідний медичний заклад, про що виносить постанову.
Подання розглядається на постанову судді прокурором, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом 3 діб може бути подана апе¬ляція до апеляційного суду. Подання апеляції не зупиняє виконання постанови судді.
8.8. Допит як спосіб доказування. Ведення адвокатом допиту в суді підсудного, потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів.
Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі об¬ставини, які стосуються справи.
Свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню щодо даної справи, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинува¬ченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними.
Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи по¬винні бути також допитані.
Не можуть бути допитані як свідки:
1) адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надан¬ня правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі — з приводу того, що їм довірено або стало
552
відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'яз¬ку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;
2) захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник по¬терпілого, позивача, відповідача — про обставини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителем;
3) особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них;
4) свідок, який дає показання під псевдонімом, — щодо дійсних даних про йо¬го особу;
5) особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який дає показання під псевдонімом, — щодо цих даних.
Відмовитися давати показання як свідки мають право:
1) члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обви¬нуваченого, підсудного;
2) особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.
Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипло¬матичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника.
Дізнавач, слідчий, прокурор і суд перед допитом осіб, зазначених вище, зобо¬в'язані роз'яснити їм право відмовитись давати показання, про що зазначається у протоколі допиту чи у протоколі судового засідання.
Свідок має право:
1) давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;
2) заявляти відвід перекладачу;
3) знати, у зв'язку з чим і у якій справі він допитується;
4) власноручно викладати свої показання у протоколі допиту;
5) користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важ¬ко тримати у пам'яті;
6) відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів;
7) знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;
8) подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого;
9) одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань.
У разі наявності відповідних підстав свідок має право на забезпечення безпе¬
ки шляхом застосування заходів, передбачених законом.
Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана-з'явитися в зазначені місце і час та дати правдиві показання про відомі їй обставини у справі.
Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, про¬курор або суд мають право застосувати привід через органи внутрішніх справ.
Суд вправі також накласти на свідка грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати. Питання про грошове стягнення вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи, з якої свідок викли¬кався. Воно може бути вирішено в іншому судовому засіданні з викликом цього свідка. Його неявка без поважних причин не перешкоджає розглядові питання про накладення грошового стягнення.
553
За дачу завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну відпові¬дальність за ст. 384 КК України (завідомо неправдиве показання свідка чи потер¬пілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнан¬ня, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, — караються виправними робо¬тами на строк до 2 років або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 2 років).
За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнан¬ня свідок несе відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 1853 (неповага до суду, що ви¬разилася у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпоряджен¬ню головуючого чи у порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення
