будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, — тягнуть за собою накладення штрафу від 6 до 12 неоподатковува¬них мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до 15 діб) або ст. 1854 КпАП (злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового слідства або дізнання — тягне за собою накладення штрафу від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за відмову да¬ти показання про відомі обставини у справі — за ст. 385 КК України (відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час проваджен¬ня досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради Ук¬раїни чи дізнання — караються штрафом від 50 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провад¬ження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом).
Потерпілий зобов'язаний з'явитися за викликом особи, яка провадить дізнан¬ня, слідчого, прокурора і суду. Потерпілий може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню у даній справі, в тому числі про факти, що характери¬зують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними. Не можуть бути доказами повідомлені потерпілим дані, джерело яких невідоме.
Якщо потерпілий не з'явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосовувати привід.
За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнан¬ня потерпілий несе відповідальність відповідно за ч. 1 ст. 1853 або ст. 1854 КпАП, а за дачу завідомо неправдивих показань — за ст. 384 КК України.
Підозрюваний вправі давати показання з приводу обставин, що стали підста¬вою для його затримання або застосування запобіжного заходу, а також з приво¬ду всіх інших відомих йому обставин у справі. Показання підозрюваного підляга¬ють перевірці. Визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише за умови підтвердження цього визнання сукупністю доказів, що є у справі.
Обвинувачений вправі давати показання щодо пред'явленого йому обвинува¬чення, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин у справі і доказів, що є в справі. Показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути
554
покладено в основу обвинувачення лише за умови підтвердження цього визнан¬ня сукупністю доказів, що є в справі.
Свідок викликається до слідчого повісткою, яка вручається під розписку свідкові, а в разі його тимчасової відсутності — кому-небудь з дорослих членів його сім'ї, житлово-експлуатаційній організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. Свідок може бути викликаний також телеграмою або телефонограмою.
В повістці повинно бути зазначено, хто викликається як свідок, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки. Неповнолітній свідок викликається через законних представників.
Свідка можна допитувати про факти, які стосуються даної справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого та потерпілого. Свідок допитується в місці провадження досудового слідства, а в разі необхідності — в місці його перебування.
Свідок допитується окремо і за відсутності інших свідків. При цьому слідчий вживає заходів до того, щоб свідки, викликані в одній справі, не могли зносити¬ся між собою до закінчення допиту.
Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє його, в якій справі він викликаний, і попереджає про обов'язок розповісти все відоме йому в справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Потім слідчий з'ясовує стосунки між свідком і підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим і починає допит. Після того як свідок закінчить дачу показань, слідчий ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, ча¬стина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).
Допит неповнолітнього свідка віком до 14 років, а за розсудом слідчого — віком до 16 років проводиться за загальними правилами, але у присутності педа¬гога, а за необхідності — лікаря, батьків чи інших законних представників непо¬внолітнього.
До початку допиту зазначеним особам роз'яснюється їх обов'язок бути при¬сутніми під час допиту, а також право викладати свої зауваження і з дозволу слідчого задавати свідкові запитання. Запитання, поставлені свідкові законними представниками, педагогом або лікарем, і їх зауваження заносяться до протоколу. Слідчий вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесене до протоколу.
Свідкові, який не досяг 16-річного віку, роз'яснюється його обов'язок говори¬ти тільки правду, але про кримінальну відповідальність за відмову від дачі пока¬зань та за завідомо неправдиві показання він не попереджається.
Допит німого або глухого свідка проводиться за участю особи, яка його розу¬міє. Про участь цієї особи у допиті свідка зазначається в протоколі.
Про допит свідка складається протокол з дотриманням правил, зазначених у відповідних положеннях Кодексу. Крім того, у протоколі допиту вказуються: прізвище, ім'я та по батькові свідка, його вік, громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з обвинуваченим і потерпілим.
У протоколі зазначається, що свідкові роз'яснені його права, обов'язки і відповідальність за відмову давати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Показання свідка та відповіді на поставлені йому запитання виклада¬ються в першій особі і за можливості дослівно.
Свідкові, коли він про це просить, може бути надана можливість особисто на¬писати свої показання у присутності слідчого, про що зазначається в протоколі.
555
По закінченні допиту слідчий пред'являє свідкові протокол для прочитання. За проханням свідка протокол може бути йому прочитаний слідчим. Свідок і осо¬би, які були присутні під час допиту, мають право просити про внесення допов¬нень і поправок у протокол. Ці доповнення і поправки заносяться слідчим до протоколу.
Протокол підписують свідок, слідчий і особи, що були присутні під час допи¬ту. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо.
Допит потерпілого проводиться з дотриманням загальних вимог. Перед почат¬ком допиту слідчий попереджає потерпілого про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України. Після цього слідчий з'ясовує стосунки між потерпілим і підозрюваним або обвинуваченим і пропонує потерпілому розповісти про все відоме йому в справі. Забороняється ставити за-питання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказ¬ка до неї (навідні запитання). Про допит потерпілого складається протокол.
8.9. Адвокат — представник потерпілого, цивільного позивача та відповідача у кримінальній справі. Цивільний позов у кримінальній справі.
Особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі у провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть ма¬теріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розгля¬дається судом разом з кримінальною справою.
Закриття справи з підстав, зазначених у статтях 7 (внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або підсудний перестав бути суспільно небезпечною особою) і 71 (дійове каяття, примирення обвинува¬ченого, підсудного з потерпілим; застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, передача особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації, закінчення строків давності) КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.
Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства. Відмова у позові в порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права пред'являти той же позов у кримінальній справі.
Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Цивільний позивач і цивільний відповідач при розгляді цивільного позову в кримінальній справі або позову про відшкодування матеріальних збитків, завда¬них особою, щодо якої справу закрито з підстав, зазначених у статтях 7 і 71 КПК України, звільняються від сплати державного мита.
За наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода або понесеш витрати закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування по¬терпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів до забезпечення цивільного позову.
Прокурор пред'являє або підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, якщо цього вимагає охорона інте-
556
ресів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних при¬чин не можуть захистити свої права.
У провадженні в кримінальній справі про злочин, за який може бути застосо¬вана додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані вжити заходів до забезпечення можливої конфіс¬кації майна обвинуваченого.
Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд — ухва¬лу. Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досу-дового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, — після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; за¬являти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.
У випадках, визначених Кодексом, потерпілий має право під час судового роз¬гляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах.
У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, вказані вище, мають його близькі родичі.
Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.
Цивільний позивач або його представник мають право: подавати докази; заяв¬ляти клопотання; брати участь у судовому розгляді; просити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів до забезпечення заявленого ним позову; підтри¬мувати цивільний позов; ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провади¬лось, — після призначення справи до судового розгляду; заявляти відводи; пода¬вати скарги на дії особи,
