розроблення нововведення, тобто інновація завжди має комплексний характер, і ця її закономірність потребує певної інноваційної політики управління нововведеннями. Питання та завдання для самоконтролю 1. У чому полягають сутність і мета класифікації інновацій? 2. Що таке базисні інновації? Дайте їм характеристику та наведіть приклади. 3. Які інновації належать до поліпшуючих? псевдоінновацій? Наведіть приклади. 4. Дайте визначення продуктових і процесних іннова-цій. 5. Які принципи взяті за основу класифікації інновацій у теорії Й. Шумпетера? 6. У чому полягає сутність підходів до класифікації інновацій А. Пригожина? 7. Що таке інтегруючі інновації? 8. У чому сутність організаційно-управлінських інновацій і як вони впливають на розвиток економічних процесів в Україні? 9. Охарактеризуйте соціальні нововведення, наведіть приклади. 10. Які інновації вирізняють за рівнем новизни? Наведіть приклади. 5. Державне регулювання інноваційної діяльності Держава створюється не тільки ради того, щоб жити, але переважно для того, щоб жити щасливо. Арістотель Стало очевидним, що розвиток економіки країни дедалі в більшій мірі залежить не від її природних ресурсів, а від того, як вона використовує свої техніко-тех¬нологічні ресурси. Д. Хафстад — віце-президент корпорації «Дженерал моторз» 5.1. Роль держави у створені механізму регулювання інноваційного процесу та інноваційної діяльності. 5.2. Державна інноваційна політика. 5.3. Методи реалізації інноваційної політики. 5.1. Роль держави у створенні механізму регулювання інноваційного процесу та інноваційної діяльності На сучасному етапі розвитку світової економіки спостерігається зародження п’ятого циклу Кондратьєва: зростають темпи інноваційних змін, переглядаються стандарти та пріоритети, які здавались непохитними ще 30 і навіть 20 років тому. Те, що вважалося визначальним у розвитку економіки будь-якої країни, як-от: високорозвинена важка промисловість, власні енергоресурси, власні витоки інвестицій — сьогодні не здатні повною мірою забезпечити економічне зростання держави [17, 37, 93, 121]. У наш час (як зазначають науковці) ні якість, ні обсяги виробництва продукції не можуть бути показником рівня розвитку економіки тієї чи іншої держави. За ліцензією «Даймлер-Крайс¬лер» у Турції або Бразилії випускають точно такі легкові машини й автобуси «Мерседес», як і в Штутгарті — на батьківщині всесвітньо відомої марки. Складальний завод «Шевроле» у приволзькій Єлабузі виробляє всюдихідні автомобілі «блейзери», які нічим не відрізняються від випущених у Детройті. Країни Південно-Східної Азії, як мінімум, десятиріччями випереджають США та Японію за обсягом виробництва персональних комп’ютерів і побутової електроніки, яка відповідає японському й американ- ському аналогу, але ці країни в загальноекономічному розвитку відстають від останніх. Одним з головних показників рівня розвитку економічної си- стеми у наш час є рівень «постіндустріальності», тобто відсутність або згортання промисловості в традиційному її розумінні і взагалі розвиток виключно інтелектуального виробництва — НДДКР (науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок), удосконалення сфери різноманітних послуг, управління фінансовими ринками, неперервна оптимізація системи освіти, охорони здоров’я, акцент на дослідженні навколишнього середовища, у тому числі в неземних умовах [30]. Крім того, у світовій практиці переглядаються критерії оцінки традиційних та високотехнологічних галузей. Економісти пропонують одним з найбільш адекватних показників наукомісткості галузей питому вагу витрат на науково-дослідні роботи у вартості готової продукції. Ті промислові галузі, у вартості продукції яких витрати безпосередньо на НДДКР становлять від 7 до 15 %, визнаються наднаукомісткими. Виходячи з цього, змінюється набір галузей і окремих виробництв, які ще у 80-ті роки ХХ ст. були еталоном наукомісткості. Наприклад, виготовлення персональних комп’ютерів на початку свого розвитку за рівнем наукомісткості стояло в рівень з авіа- та ракетобудуванням. Проте тепер процес виробництва став настільки рутинним, що галузь розглядається як майже традиційна. На думку науковців, принципові технологічні прориви у виробництві ком¬п’ютерів уже зроблені і, незважаючи на неперервне їх поліпшення, сама методика нарощування їх потенціалу вже давно стала надбанням загальносвітових промислових технологій, тобто стало відомо: як потрібно вдосконалювати цю техніку та за рахунок чого підсилювати її характеристики. Це, відповідно, звільняє від необхідності витрачати великі фінансові кошти на НДР, що, у свою чергу, знижує загальну питому вагу витрат на них у кінцевій вартості готової продукції. Отже, з поширенням і трансфертом технологій виробництва того чи іншого продукту галузь промисловості, яка його створила, перестає бути наукомісткою і переходить у розряд традиційних, у яких частка витрат на НДДКР становить від 1 до 6 %. Саме тепер у розвинених країнах скорочуються обсяги виробництва в традиційних галузях (як приклад у табл. 5.11 наведені дані, які характеризують ці процеси). Таблиця 5.1 ПИТОМА ВАГА США В ОБСЯЗІ СВІТОВОГО ЕКСПОРТУ ПРОДУКЦІЇ ОСНОВНИХ ГАЛУЗЕЙ ОБРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ Роки Галузь 1981—1985 1991 1994 1995 Загальне та транспортне машинобудування 17,1 15,1 14,4 13,5
Вы читаете Інноваційний менеджмент
