• прогноз ситуації на ринку; • формування інноваційного та інвестиційного портфеля, розроблення проектів; • планування та організацію наукових розробок, їх упровадження у виробництво; • удосконалення організаційних структур управління; • управління персоналом; • оцінку ефективності інноваційної діяльності; • процедуру прийняття управлінських рішень; • вивчення ринкової кон’юнктури, інноваційної діяльності конкурентів; • дослідження ринку для нових продуктів і технологій (ємність ринку, умови й еластичність попиту тощо); • прогнозування діяльності, характеру та стадій життєвого циклу нової продукції (на цій підставі приймаються рішення про розміри виробничих потужностей, обсяги капіталовкладень); • дослідження ресурсів, необхідних для проведення інноваційних процесів; • аналіз ризиків інновацій, визначення методів їх мінімізації; • розробку варіантів кооперації в науково-дослідній сфері з конкурентом; • вибір організаційної форми створення, освоєння й розміщення на ринку нових товарів (моніторинг інноваційного проекту, внутрішній або зовнішній венчур); • оцінку ефективності інвестиційного проекту; • дослідження доцільності та планування найадекватнішої форми передавання технології в процесі створення, освоєння, розміщення на ринку (ліцензії, трансфери, науково-технічне спів-робітництво). Інноваційний менеджмент націлений на забезпечення ефектив¬ного функціонування інноваційного процесу в рамках фірми (під¬приємства), з метою створення можливості її конкурентоспро¬можності на ринку в довгостроковій перспективі. Критеріями ефективності інноваційних процесів є економічні показники, за допомогою яких можна визначити приріст економічного результату відносно витрат. При цьому при¬буток і дохідність інновацій виступають не як мета, а як важлива умова і результат здійснення інноваційної діяльності — створення нових продуктів, технологій, послуг, що впливають на рівень життя суспільства. Слід зазначити, що в сучасний період цінні винаходи і створення на їх основі дослідно-експериментальних зразків потребують величезних зусиль численних колективів і фінансових витрат. Часто початкова вартість інноваційного проекту багато¬разово зростає, особливо, коли кілька ідей мають бути поєднані в одне життєздатне нововведення. Крім того, реалізація інновації на ринку пов’язана з великим ризиком. За даними американського економіста Е. Менсфілда [67], результати приблизно 60 % наукових досліджень і розробок, що проводились 120 американськими промисловими фірмами, не потрапляли на ринок. З кожних десяти виробів, виробництво яких освоєно, п’ять не витримували ринкових випробувань, а з п’яти, що лишились конкурентоспроможними, виявлялись тільки два (тобто 8 % від 100 % наукових досліджень і розробок). Усе це визначає специфіку управління нововведеннями. Інноваційний менеджмент має скоординувати й узгодити функціонування та взаємодію як внутрішніх, так і зовнішніх структурних елементів інноваційного процесу, створити певну гармонію роботи. Саме гармонізація розвитку інноваційного процесу, на думку російських учених [133], є основним цільовим завданням інноваційного менеджменту. Специфіка управління нововведеннями така, що, з одного боку, необхідно стимулювати висування якомога більшої кількості ідей, пов’язаних з інноваціями, забезпечити достатню свободу дій співробітників інноваційного процесу, створити позитивні мотиви праці, а з іншого — необхідно здійснювати контроль за інноваційним процесом у межах стратегічного планування. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, основними цілями інноваційного менеджменту слід уважати: 1) забезпечення довгострокового функціонування інноваційного процесу на основі ефек¬тивної організації всіх його складових елементів і систем; 2) створення конкурентоспроможної інноваційної продукції, технологій найбільш ефективним і оптимальним шляхом. Слід зазначити, що цілі інноваційного менеджменту мають генетичну підпорядкованість щодо головної мети виробничої організації, а саме — задоволення суспільних потреб у продукції та послугах. Ця парадигма загальновизнана в економіці, соціології та інших науках. Бо немає потреби — відсутнє виробництво. Ключ до успіху підприємця лежить у девізі: «Знайти потреби і задовольнити їх». Одержання доходів і прибутку досягається у результаті задоволення потреб через виробництво нових, високоякісних, ефективних з точки зору покупця товарів та послуг. Відповідно до цілей формуються завдання інноваційного менеджменту, основними з яких є такі: 1. Вироблення стратегічної інноваційної політики і механізмів її здійснення. 2. Формування стратегічних, довго- і короткострокових цілей інноваційної діяльності. 3. Розроблення планів, програм, проектів та їх виконання. 4. Створення організаційно-виробничої структури і структури управління інноваційною діяльністю. 5. Планування організації процесів розроблення інновацій (інноваційного процесу). 6. Спостереження (контроль) за виконанням етапів, стадій інноваційного процесу в часі та синхронізацією всіх видів діяльності. 7. Підбір і розміщення кадрів, створення творчої атмосфери та мотивації інтелектуальної праці. 8. Календарне планування роботи і контроль її виконання. 9. Комплексне формування та використання інноваційного потенціалу підприємства. 10. Організація і кооперація інноваційних програм, прискорення їх розроблення; 11. Створення тимчасових цільових груп для комплексного вирішення інноваційних проблем — від ідеї до серійного виробництва продукції. 12. Спостереження й оцінка світових тенденцій науково-технічного розвитку. Виконання складних інноваційних завдань зумовлює необхідність у збалансованій і гармонійній науково-технічній діяльності. Вона забезпечується визначенням системи пріоритетних чинників, на які потрібно реагувати (адекватно впливати) першочергово. До таких чинників належать: • підвищення рівня невизначеності зовнішнього середовища, що пов’язано з поглибленням конкуренції, прискоренням зміни технологій для виробництва нових товарів; • обмеженість ресурсів;
Вы читаете Інноваційний менеджмент
