— Та ожив же, я тобі кажу.
Підвівся Максим і пішов додому не на радість ні кумові, ні жінці.
ТАК ТО ТАК, ТА З ХАТИ ЯК?
Дядько наніс до хати лози і плете ясла для волів. Виплів, аж тут і кум до хати.
— Ну що, чи так я виплів ясла? — питає дядько кума.
— Так то так, та з хати як? — каже кум. — Вони у двері не пролізуть, доведеться розплітать та надворі заново робити.
КРУГЛЕНЬКЕ СЛОВЕЧКО
Задумав один парубок женитися. От думає він: «Кого б тут у старости взяти? Піду я до свого рідного дядька, візьму я його в старости». Так і зробив. Прийшов до дядька і каже:
— Дядюню, дядюню, допоможіть моєму горю, ходімте, я вас пошлю у старости.
Дядько питає:
— До кого, племіннику, думаєш мене посилати?
— Я думаю, дядюню, хоч би і до Гордія Івановича, у нього дівка брава: очі чорні, сама моторна — треба б до неї посилати.
Дядько йому і каже:
- Я би пособив твоєму горю, якби ти був трошки розторопніший, а то підеш з тобою на люди та тільки сорому через тебе наберешся і з тим і вернемось.
Племінник каже:
— Як то ви так, дядьку, кажете, що я нерозторопний, хіба я уже дурний чи що?
— Та не те, щоб ти дурний, а тільки що у тебе мова якось то не дуже гарна — що скажеш, то все не до діла.
— Як то так?
— Та так! Оце як підемо, увійдемо до хати, то ти подумай, що там треба з людьми говорити!
— Як то що говорити?
— Як ти увійдеш до хати, поздоровкався б з людьми гарненько, подумав би, якого словечка там сказати гарненького, кругленького.
— Ну, спасибі, дядьку, за добру науку! Так я уже і буду казати.
Пішли вони до Гордія Івановича. Той попросив їх у хату, посадив за стіл. Почали вони про своє діло говорити, а молодий сидить за столом і думає: «Як би тут не забути дядькове наставлення? Якого б тут словечка сказати гарненького і кругленького?»
Та й надумав. Як крикне на все горло:
— Обруч, обруч, обруч!
Гордій Іванович і вилупив на нього очі та й питає:
— Де це ти бачив обруча?
А наш молодий і каже:
— Еге, що ж, що нема обруча! Мене дядько так учив, щоб я сказав словечко кругленьке, гарненьке, гарненьке; ну, я і сказав кругленьке: якого тобі ще круглішого треба, як обруч?
ТРИ БРАТИ
В одного чоловіка було три сини: два розумних, а третій дурний. Ото дурний і каже батькові:
— Тату, дозвольте мені повести нашого бичка на ярмарок та продати!
