— Е ні, куме, коли б ще ви так гавкали, як він.
ПОТРЕБА
Іде чоловік. Коли хтось гукає:
- Дядьку! Дядьку! Стривайте, щось треба!
Той став, чекає, думає, чого тому треба. Коли це прибіг той з істиком:
— Орю в бісового сина, та ні об що й почухатись. Дозвольте хоч об віз!
ГЛУХИЙ ДОЩИК
— Дощику, дощику, — просять люди, — їди туди, де просять.
— Де косять? — Недочув дощик та й побіг на косовицю.
- Дощику, дощику, іди туди, де чорно.
- Де вчора? — недочув дощик та й побіг туди, де лив учора.
- Дощику, дощику, іди туди, де ждуть.
— Де жнуть? — знову недочув дощик і швидко побіг на жнива.
ПРИМХИ П'ЯНОГО ПРИМХИ П'ЯНОГО
Іде п'яний по вулиці, а назустріч йому городовий.
- Ваше благородіє, скажіть де я знаходжусь?
— На вулиці Благовіщенській!
- Я не питаю на якій вулиці, а в якому місті.
СКІЛЬКИ ВЕРСТ ДО НЕБА
Їдуть два чоловіки з ярмарку. І як п'ять верст проїхали, так і відпочивати треба, бо як п'ять верст, то й корчма стоїть. От їдуть і забалакалися:
— А що, — каже, — як би його злічити, скільки то верст до неба?
— А бог його святий знає, скільки! Думка така, що верст із п'ять буде!
— Тю на тебе, куме! Та як би туди п'ять верст було, то там би корчма стояла!
ПОХВАЛИВ
Купив сусід в сусіда кавалок поля і заплатив за нього дорого. А як вийшли на поле, то купець кривдувався, що поле таке вузьке, а таке дороге, що то коштує цілу сотку.
А той, що спродав, відповідає:
— Ви кажете, що вузьке й коротке, але погадайте собі, яке воно глибоке, що хоч скільки копали б, то кінця не найдете.
