Українська народна сатира і гумор

— Пане-ляше, козаки наближаються!

— А куди тут найближче до Варшави?

ЧОГО КОМУ БРАКУЄ?

Говорили раз шляхтичі запорожцям:

— Ми от, шляхетське військо, воюєм завжди за честь, а ви, запорожці, за гроші.

А запорожці їм:

— Ну, що ж, чого кому бракує, той за те і воює.

ЇХАВ ЛЯШОК ІЗ ВАРШАВИ

Їхав ляшок із Варшави,
На нім були сукні шарі,
Мав канчук у бока,
Не боїться мужика.
Їхав ляшок понад лугом,
Аж там оре хлоп із плугом,
«Помагай бог» не казав,
Ні шапочки не здіймав.
Аж той його привітав,
За чуприну похитав.
Добре, ляшок, добре мав,
Що «помагай бог» не казав.
«Та подай, хлопче, батога,
Научу тя, ляшуга,
Як шапочку здіймати
І «помагай бог» казати!»
Іде ляшок дорогою,
Аж там пливе гусь водою:
«Помагай бог, біла гусь,
Навчила мня здішня Русь,
Як шапочку здіймати,
Помагай бог давати».
Аж тут біжить медвідь куций,
Ляшок гадав, що то русин,
Здалека ся кланяє
І шапочку здіймає;
А ведмідь ся розіграв
Та й волосся обірвав.
Не лишив го на дорозі,
Но потащив в білі лози.
Ідуть купці із Варшави,