лежить.
* * *
1
Був собі, та не мав собі, та зробив собі, затесав собі, та виорав день, та посіяв конопель, а вродили верби, а зацвіли раки, пішли полуниці рвати. Рвали, рвали, штани поскидали, на вози поклали; вози поламались, воли поздихали, стали думати-гадати, тютюн-табак продавати; продавали по 75 копійок, наторгували повну макітру грошей, вщерть не повна, а на дні нема нічого.
2
Як накосили ми на масницю лободи та щириці та збудували церкву, та повісили солом'яний дзвін, а повстяне серце. Як задзвонили на різдво, а на Великдень чути. Як стали до нас іти люди говіть, ні з ким не розминешся і нікого не видно.
3
Пішов я в петрівку трусить груші на вербах. Струсив, попадали карасі, понесли на базар, продали десяток меду, набрав на свиту, пошив чоботи, та й досі ношу їх.
4
Пішов я на охоту, вбив ведмедя, обдер лисицю, приніс додому зайця, мати зарізала качку, наварила киселю.
5
Прийшов Прокіп, налляв окріп. Іде Гаврило — ще не зварилося. Прийшов Денис — налляв сім мис. Прийшов Тарас — з'їв все нараз.
6
Оженився бренчин зять, взяв защіпки доньку; його тато рідний швець, його хата край села, рогом до суботи.
