ПЕРИФРАЗИ
1
Одної дівки теля згидзилося та й побігло та й перескочило в другої сусідки через пліт та в капусту, а з капусти в лози. А вона потому прийшла та й питає:
- Сестрин вечір, добричко!
А її питає:
— Як маєш, сестричко?
— А не телятила ти, — каже, — мого видітка?
А та каже:
— Телятила.
Її питаються:
— А яке ж воно?
— Попід ліс червоненько, а шийка на мотузочку. Мені перелазить переплотило, мені храбустиць перекапустило, задерло лози та й побігло у хвіст.
2
- Сестривечір, добричко. Чи ти не телила моїх бачок?
- Телила, телила! Під моїм ночом стогували, мої брехи засобачили, а в гледочку пощилила, аж там ядунята гарчать, я за гук та й туди, аж воно вертом перечервенилось, дригами нож, нож. Телячила, телячила, захвостило задерю, геть поочеретило до бігу.
3
Ну, а це вже не пісня, так зате правда. Ось слухайте.
В нашім селі живуть поряд два сусіди: Лисовіл та Цвіркун. Ну, що ж ви думаєте, дідова Лисоволова дівка та закохалась у Цвіркунового Гаврила, і так закохалась, що й жити без нього не може, одно й визира через тин до Цвіркуна, щоб побачити Гаврила. А Гаврило її геж кохав. І от одного разу дід Лисовіл зробив ярмо, й треба було продовбати підгорля в ярмі. Він гукнув дочку та й каже:
— Піди, доню, до діда Цвіркуна та попроси у нього свердла й долітця, щоб продовбати підгорля в ярмі.
Як почула вона, що її батько посила до Цвіркуна, й так рада була, що може побачити Гаврила, та мерщій побігла. Прибігла, коли вони вечеряють. Вона тоді й каже:
— Свердели, вечеряли, полудрабок батько. Пху, пху, що це я набалакала, наговорила: дайте мені жолобчастого Гаврила, батькові під горлом продовбати.
4
Іду я лісом, коли щось у шелесті забур'яніло. Я туди — воно тріщи виочило, скали визубило; я його потягом дрюк! А воно — дригами ног! Задрало лози та й побігло в хвіст.
