Українська народна сатира і гумор

Заживемо бучно!»
Довго плямкала губами,
Мов здобич жувала:
«Наша бендзє Україна!» —
Люто закричала.

«Віват! Віват!» — всі гукнули: —
Веди нас до бою,
Запануєм на Вкраїні,
Ми, пані, з тобою!»

А сова їм: «Я дзінькую!
Час нам вирушати,
Та прадідів капелюха
Будем там шукати!!!»

Та й поперлись до костьолу
«Свєнтего» благати.
Щоб допоміг Україну
Швидше заклювати.

Ублагали та й пустились
На Київ летіти,
По дорозі міста й села
Руйнувать, палити.

Знову шляхта запалила,
Минуле згадала.
Та «Ще Польська не згінела!»
П'яна верещала.