Тече річка невеличкаЗ вишневого саду.Кличе Гітлер АнтонескуСобі на пораду.— Порадь, порадь, Антонеску,Як рідная мати,Ой, чи мені воювати,Чи назад тікати?— Ой, я тебе, милий друже,Раджу й не пораджу:Тобі кажу воювати,А сам п'яти мажу.Ми з тобою воювалиАж під Сталінградом,Та й не бачили очима,А лиш тільки задом.— Бодай тебе, Антонеску,Як так мене радиш!Ти ще й сала не наївся.А вже п'яти мажеш.