ЦІЛА ЧЕРЕДА
Забрали німці чуть не всю худобу у селян. І все їм мало, все питають та допитуються:
— Чи у вас ще багато скотини?
— Та є ще досить,— з серцем відповідають дядьки.— У нас староста така скотина породиста, що кращої й не знайдеш. А як з поліцаями — так ще ціла череда буде.
ПАРТИЗАНИ
Недалеко від міста Бердянська, на березі степової річки Обіточної розкинулося велике село Партизани.
Ось що трапилося в цьому селі в роки Вітчизняної війни. У вересні 1943 року фашистські війська під натиском Радянської Армії тікали з приазовських степів. Одного разу в село заскочила машина з фашистськими розбійниками. Вони хотіли пограбувати колгоспників.
Фашисти зупинилися серед села. Кругом ні душі, лише на загаті сидів дідок Оксентій. Такий собі маленький, глухуватий і підсліпуватий дідок.
— Ей, ти! — закричали на дідка фашисти.
Дідок почув і сміливо підійшов до машини.
— Кажи, як село називається? — запитав перекладач.
— Га, що?!
— Село як зветься? Застрелю! — загорланив перекладач.
— Ага, село. Партизани, Партизани зветься,— сказав дідок.
— Партизани?.. Партизани?..— заверещали на машині фашисти. Загурчала машина, і лише курява піднялася на вигоні.
Бачте, як добре, коли село гарну назву має!
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
Високі в СРСР пороги на фашистські ноги.
Не чіпайте нас, фашисти кляті, бо не будете знати, куди й тікати.
Кому нашої землі схочеться, той під нею скорчиться.
Фашисти кляті, чого прийшли до нашої хати?
Добре, коли фашист битий, а ще краще, коли вбитий.
Фашиста в ребро — людям добро.
Хай лізе штик у фашистський бік.
Фашиста, як дерезу, — не зрубуй, а викидай з коренем.
Фашисту, як псу, кийок піднесу!
Фашистська вдача — собача.
