І буде там цілу ніч Точить витребеньки. Мені сумно вже самій, Докучило й ждати»... Аж у сїнях двері рип — Василь серед хати. Сердитою Настя тут З печі обізвалась: — Де ти довго так бродив? Насилу діждалась. — У сільраду дядьки йшли Я до їх припрягся... Там писались в колектив — І я записався Настя — в комин кулаком, Наробила крику: — Якби сила, я б тобі Списала всю пику! Записався, то й працюй, Не піду й ногою І не буду говорить Я більше з тобою! Завертілась, як млинок, Плигонула з печі Та Василя кулаком Прямо межи плечі. — Оце тобі колектив, Будеш його знати! Та прожогом до дверей — Хотіла тікати. Розсердився і Василь, Бо кулак дошкулив, Ганчір'яку з лави - хоп, В ноги їй пожбурив. — На якого дідька ти Збила оцю бучу? Бо я теж як розхожусь, Тебе одчубучу! Лає Настя Василя Щодня і щоночі, Колективом вибива Усі йому очі. Василеві байдуже — Ходить працювати, Залітає і в лікнеп, Щоб розуму взяти. Восени раз Василь Додому приходить, Одчиняє ворота —
