Той дав йому похмелитися.
Подобався тому ротному денщик. У ротного ж була наймичка, а солдат за щось полаявся з нею та й побив, а вона пішла жалітися ротному, а ротний доложив полковому чи там батальйонному.
— Як він її раз ударив, то придержіть, — сказав начальник, — нехай вона ударить його десять разів. Вони помиряться між собою.
Придержали, вона вдарила так, як присудили.
Через скільки там часу ротний і посилає свого денщика:
— Піди ти, — говорить, — знайди ти мені три дурака.
Іде він і думає: «Ну, де ж я знайду їх, трьох дурнів?»
Коли глянув, аж іде підпрапорщик — собаки його обступили, шашка при боці, а він зняв шапку і відбивається від них.
«Ну це, — думає солдат, — є один дурак».
Підходить солдат до того підпрапорщика й каже:
- Ваше благородіє, такий-то офіцер вас гребують.
Привів того офіцера на квартиру, пішов докладувати, що знайшов трьох дурнів.
- Де ж вони? — питає офіцер: — То тільки один.
А солдат йому каже:
- Сейчас, ваше благородіє, всі три будуть.
— Ну, говори, по какому же он случаю дурак?
— Так, — говорить, — ваше благородіє, іде, шашка висить при боці, собаки гавкають, а він зняв шапку і давай шапкою собак відганяти.
— Ну, ато, — говорить, — дурак. А другий де?
— Я, — каже, — ваше благородіє!
— А чого ти, — каже, — дурак?
— Що, — каже, — пішов дураків шукати!
— А третій де?
— Третій, — каже, — ви дурак, ваше благородіє, що ви посилали мене дураків шукати.
ПОХВАЛИВ
Пошив офіцер собі нового мундира, одягнувся в нього та й крутиться перед дзеркалом, любується собою, мов Катря в постолах, а далі захотілось йому, щоб ще хто й збоку похвалив його. От і питає він свого денщика:
— А что, слышь ты, на кого я теперь похож?
А той думає, як би його догодити начальству, та й каже:
- Ви подібні, ваше благородіє, на лева!
Офіцеру це сподобалось, він і питає:
— А где ж ты льва видел?
А той йому:
— На тій картині, ваше благородіє, що Ісус Христос їде в Єрусалим, ваше благородіє, сидячи на леві, ваше благородіє! ( Як говориться а біблійних легендах, Ісув Христос в'їжджав У Єрусалим на ослі).
ВІДПОВІВ ПО ЩИРОСТІ
Прислали денщика офіцеру, а він був дуже злий та зараз же:
— Почему это тебя, такую гадость, ко мне прислали? Разве там не было лучших?
А денщик йому і відмовляє по щирості:
