ЧЕРЕЗСІДЕЛЬНИК
Ішов колись дядько до попа за якоюсь требою, коли дивиться, аж біля попової хвіртки щось загорнуте в хустку лежить. Підняв, розв'язав, а там церковна якась річ.
Увійшов до попа, подав йому вузлик та й каже:
— Ось, пан отець, візьміть ваш черезсідельник, що ви ним в церкві дяка підперезуєте, я його біля хвіртки знайшов:
— Який там, дурню, черезсідельник, — каже піп, — це
зветься орар (Орар — в одягові дяка широкі стрічки, перекинуті через плече).
- Ну, по-вашому, може і орар, хоч я не знаю, як ним можна орати, — відповів дядько, — а по-нашому так воно не що інше, як черезсідельник, та ще й такий собі, нікудишненький, найгірша кобильчина його на цурки розшматує.
ПОВАЖНА ПРИЧИНА
Іде піп селом, а діти назбирали кизяків і будують церкву. Уже збудували капличку, огорожу і думають розходитись, а батюшка зупинився і питає:
— Що ви, дітки, будуєте?
— Церкву, батюшка.
— А чого ж ви попа не зробили?
— На попа кизяків не хватило.
БАБА В ЦЕРКВІ
Як була я на страсті — о, господи, мене прости! Купила свічечку за копієчку, сіла під тинком, понюхала, що пахне медком, та й з'їла.
Коли це чую, як ударить, як забомкає в дзвіниці святий телепень... О, господи, святий телепень, не вбий мене хоч тепер! Зросла — в церкві не була і вмру — не піду!
ВСЮДИ ДОБРЕ МАТИ ПРИЯТЕЛЯ
Прийшла баба до церкви, поклонилася перед образом святого Михайла та й ліпить одну свічку Михайлові, а другу чортові.
Але її сусідка дивиться на тоту роботу, дивиться та й каже:
— А ви нащо, кумо, ліпите свічку і тому дідьку, щез би він?
— Та то, кумцю, добре всюди мати приятеля: хто знає, що нас чекає на тому світі, а забезпечитися треба!
ПРОПОВІДЬ
А то раз якийсь піп дуже не любив казання говорити. То однієї неділі виходить на казальницю та й каже:
— Мої милі парафіяни, а знаєте, про що я вам нині буду казання казати?
— Ні, не знаємо! — кажуть люди.
