— Га, коли ви не знаєте, то й я не знаю, — каже пїп та й зліз з казальниці.
На другу неділю — знов піп на казальниці:
— Мої милі парафіяни, а знаєте, про їдо я вам нині буду казати казання?
— Знаємо! — кажуть люди.
— Ну, коли знаєте, то нема вам що й казати!
Приходять на третю неділю та й змовились собі Вилазить піп на казальницю.
— Мої милі парафіяни, а знаєте, про що я вам нині буду казати?
То одна половина людей у церкві каже:
— Знаємо,— а друга каже: — Не знаємо.
— Так, — каже піп. — Ну, то добре! Най ті, що знають, та скажуть тим, що не знають! Благодєнствіє господнє на всіх вас!
Та й закінчив на цьому.
СВАРКА В ЦЕРКВІ
У одній церкві посварився піп з дячком. От дячок і задумав: що б попові зробити, щоб поглузувати над ним.
Ось як відправив піп утреню і пішов додому відпочити, поки на обідню виходити, а дячок пішов у вівтар, узяв євангеліє та поперекладав стьожки ті, що піп позначив, коли і що читати.
Ось прийшов піп. Начинають службу...
Бере піп євангеліє, іще не розгорнув, а зачав говорити, бо він початок знав:
— Рече господь... — тоді розгорнув, а воно не те. Він удруге: — Рече господь...
А дячок регоче на криласі та й каже:
— Що він там рече?
А піп:
— Рече, що... що ти, сукин ти сину, тут наробив!
ПІП НА ПРОПОВІДІ
Один піп любив щоразу нову проповідь говорити. Але одної суботи написав він собі проповідь та й вложив її в кишеню, щоб не забути в неділю прочитати парафіянам. Ну, вложити то вложив, але в неділю взяв нові штани, а старі штани, де була проповідь, лишив вдома.
Але в церкві вже по службі божій виходить він, щоб проповідь казати, та й каже:
— Люди добрі, робіть так... — та й лап в кишеню, щоб проповідь взяти. А її нема, а тут треба говорити, та й він знов: — Люди добрі, робіть так... — та й знов до кишені і не перестає говорити, але згадав, що проповідь в старих штанах забув, та й з опалу ляп: — Люди добрі, робіть так, як у моїх старих штанах написано.
БОЖЕ ЧУДО
Казав одного разу піп на проповіді:
- Мої милі парафіяни! Який то бог добрий! То раз заблудили четверо людей в лісі, блудили цілий день, а мали з собою лише сім хлібів та й тим жили!
