– Як продається твоя книжка? – запитав він.
– «Повітряна личинка», – спитала вона.
– Так.
– Не знаю, – відповіла Фукаері й ледьледь насупила брови. – Дуже багато.
«Кількість не має для неї особливого значення», – подумав Тенґо. Її вираз «дуже багато» викликав в уяві безкрає поле конюшини, яку ніхто не здатний порахувати.
– Багато людей читає «Повітряну личинку», – сказав він.
Нічого не відповідаючи, Фукаері перевіряла, як намазала джем.
– Треба зустрітися з Комацусаном. Якнайскоріше, – сказав Тенґо, поглядаючи через стіл на дівчину. Як завжди, її обличчя нічого не виражало. – Ти, звісно, його бачила, чи не так?
– На пресконференції.
– Розмовляла?
Фукаері тільки легенько хитнула головою. Мовляв, майже не розмовляла.
Тенґо виразно уявив собі ту картину. Як завжди, Комацу із шаленою швидкістю торохтить те, що думає (або чого особливо не думає), а вона майже не розтуляє рота й не слухає як слід того, що він говорить. Однак Комацу цим не переймається. Якби хтось попросив навести конкретний зразок «несумісного й безперспективного поєднання людей», то можна назвати Фукаері й Комацу.
– Я досить давно з ним не зустрічався. І не можу з ним зв'язатися. Він зараз начебто дуже чимось зайнятий. Бо не має вільної хвилини через те, що «Повітряна личинка» стала бестселером. Але вже настала пора з ним зустрітись і серйозно обговорити різні питання. Тим паче тепер, коли ти зі мною. Добра нагода. Чого б нам разом не зустрітися? – сказав Тенґо.
– Утрьох.
– Так. Розмова буде жвавішою.
Фукаері трохи над цим задумалася. А може, щось собі уявила. І тоді сказала:
– Я не проти. Якщо це можна зробити.
– Ти гадаєш, що це не можна зробити? – боязко спитав він.
Фукаері на це не відповіла.
– Якщо можна, то зустрінемося з ним. Значить, ти не проти?
– Для чого зустрінемося?
– Для чого зустрінемося? – повторив він запитання. – Насамперед віддати гроші. Недавно на мій банківський рахунок перераховано круглу суму як винагороду за переписування «Повітряної личинки». Але я не хочу її брати. Я, звісно, не жалкую, що переробляв твоє оповідання. Така робота стимулювала мій рух у правильному напрямі. Вибач за відвертість, але я з нею впорався успішно. Фактично її високо оцінили, а крім того, книжка добре продається. Вважаю, що не зробив помилки, коли до неї взявся. Однак не сподівався, що вся ця
