Тенґо мовчав.
– Каванасан, будь ласка, візьміть фінансову допомогу, – сказав Усікава зітхаючи. – Правду кажучи, ви зараз опинилися в небезпечному становищі. А в скрутний момент ми зможемо взяти вас під свій захист. Зможемо кинути вам рятівний пояс. Якщо, можливо, справа дійде до такої безвиході.
– До безвиході? – повторив Тенґо.
– Саме так.
– А що це означає конкретно?
Усікава зробив коротку паузу. Потім відповів:
– Каванасан, у світі є речі, про які краще не знати. Бо певні знання забирають у людини сон. Більше, ніж зелений чай. Можливо, позбавляють назавжди спокійного сну. Одним словом, от що я хотів вам сказати. Ось про що, будь ласка, подумайте. Ви навіть незчуєтесь, як відкриється особливий кран і з нього вийде назовні щось особливе, що матиме небажаний вплив на близьких вам людей.
– До цього причетні
Тенґо сказав ці слова майже навмання, але на якийсь час Усікава замовк. Мовчанка була важкою, немов чорний камінь, що впав на дно глибокого водоймища.
– Усікавасан, я хотів би знати правду. Перестаньте натякати загадками, а поговорімо конкретно. З нею щось сталося?
– З нею? Я не зовсім розумію, про що ви кажете.
Тенґо зітхнув. Така розмова по телефону була занадто делікатною.
– Каванасан, вибачте, але я лише посланець. Від свого клієнта. Поки що моє завдання полягає в тому, щоб про принципові речі говорити якомога обтічніше, – обережно сказав Усікава. – Не хочу вас дратувати, але я можу висловлюватися лише туманними фразами. І, чесно кажучи, мої знання досить обмежені. А про
– А
– Каванасан, і про них мені нічого невідомо. Звичайно, вони – це щось більше, ніж персонажі «Повітряної личинки». Однак, судячи з усієї цієї історії, схоже на те, що ви щось випустили у світ. Причому самі не розумієте що. А воно, залежно від обставин, може стати страшно небезпечним. Мої клієнти добре знають, наскільки та яким чином воно небезпечне. І мають проти такої небезпеки своє «ноухау». Тому ми хочемо простягти вам руку допомоги. Чесно кажучи, у нас дуже довгі руки. Довгі й сильні.
– А хто вони, ті ваші клієнти? Вони якось пов'язані із сектою «Сакіґаке»?
– На жаль, я не маю права називати зараз їхні імена, – скрушно відповів Усікава. – Та, в усякому разі, вони володіють достатньою силою. Грізною силою. Ми можемо стати на ваш захист. Так от, Каванасан, це – остання пропозиція. Воля ваша – погоджуватися на неї чи відмовлятися. Та коли ви остаточно визначитеся, повернення назад уже не буде. А тому добредобре подумайте. Якщо ж ви не станете на їхній бік, то, на жаль, залежно від обставин, їхні простягнуті руки мимоволі принесуть вам небажані результати.
– Які небажані результати?
Усікава довго не відповідав. Із слухавки долітав дивний звук – наче співрозмовник плямкав губами й ковтав слину.
– Я не знаю, що конкретно, – сказав Усікава. – Я настільки не поінформований. Тому висловив лише загальні міркування.
– То, власне, що я випустив у світ? – запитав Тенґо.
– І цього я не знаю, – відповів Усікава. – Здається, я повторююсь, але скажу, що я – лише їхній представник у переговорах з вами. З усіма подробицями справи не обізнаний. Маю тільки обмежену інформацію. Зі свого повного джерела вона скапує до мене, так би
