Аомаме кивнула.

– «Без твоєї любові все лише дешевенький балаган», – сказав чоловік. – Як співається в пісні.

– Якщо я вас уб'ю, то справді Тенґокун залишиться живим?

Хвилину чоловік мовчав. А тоді відповів:

– Тенґокун залишиться живим. Повірте моїм словам. Можу поручитися своїм життям.

– І моїм, – сказала Аомаме.

– Лише цим я можу поручитися, – сказав чоловік.

Аомаме міцно стиснула обидві руки.

– Правду кажучи, я хотіла жити разом з Тенґокуном.

На якийсь час у кімнаті запала мовчанка. Перестав торохтіти й грім. Усе затихло.

– Щодо мене, то я хотів би, щоб ви, якщо це можливо, так і зробили, – сказав чоловік. – Однак, на жаль, такого вибору у вас нема. Ні 1984 року, ні 1Q84 року. З різних причин.

– 1984 року дороги, якими йшли я і Тенґокун, навіть не перетиналися. Ви це хочете сказати?

– Саме це. Ви обоє, зовсім не підтримуючи стосунків, але думаючи одне про одного, можливо, так і постаріли б у самотності.

– А от 1Q84 року я зможу принаймні дізнатися, що вмерла заради нього.

Чоловік мовчки дихав.

– Я хотіла б, щоб ви сказали мені одну річ, – сказала Аомаме.

– Якщо зможу, – все ще лежачи долілиць, відповів чоловік.

– Тенґокун якось дізнається, що я вмерла заради нього? Чи ніколи так нічого й не знатиме?

Чоловік довго думав над цим запитанням.

– Можливо, це залежить від вас.

– Залежить від мене, – повторила Аомаме. – Як це розуміти?

Чоловік спокійно хитнув головою.

– Вам доведеться пройти тяжкі випробування. І після того, напевне, побачите все у відповідному світлі. Більше нічого не можу сказати. Ніхто точно не знає, що таке смерть, поки сам з нею не зустрінеться.

Аомаме старанно витерла рушником сльози на обличчі, взяла в руки з підлоги мініатюрну плішню і ще раз перевірила, чи її вістря не зламалося. Палець правої руки приклала до фатальної точки на чоловіковій шиї. Відшукала її швидко, бо її положення закарбувала собі в пам'яті. Натискаючи легенько пальцем, оцінила реакцію і ще раз переконалася, що інтуїція її не підводить. Після того вона кілька разів глибоко дихнула, вирівняла серцебиття і заспокоїла нерви. Голову довелось очистити від будьяких думок. Навіть тимчасово стерла любов

Вы читаете 1Q84. Книга ІІ
Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату