Коротка характеристика симптомів. У хлопчика тривала лихоманка, почервоніння очей і ознаки стоматиту (виразки на слизовій оболонці рота). Легені: кашель відсутній. Горло: почервоніння не виявлене, мигдалини не розпухлі. Шлунок: апетиту немає. Особливості: почервоніння очей не викликає жодних незручностей, саме це стало приводом для занепокоєння лікаря. Записав Ден Вітерс.
Подальша розповідь майже в точності повторює початок кожної серії «Доктора Хауса»: поява дивних симптомів у абсолютно здорової на перший погляд людини, в цьому разі — маленької дитини.
«Сонечко, лікар хоче оглянути тебе», — сказав батько, вимкнувши телевізор. Маля, якому виповнилося вісімнадцять місяців, підвелося з підлоги й подибало до незнайомця, що сидів за обіднім столом. Хлопчик із цікавістю втупився в кругле і доброзичливе обличчя доктора Вульфа Недулмена. Педіатр одразу звернув увагу, що білки очей дитини мали яскраво-рожеве забарвлення, за винятком тоненьких білих смужок довкола райдужної оболонки. Зазвичай в таких випадках з очей течуть сльози або ж помітне подразнення, але в цьому разі таких симптомів не було. Здавалося, почервоніння не створює хлопчикові жодних незручностей. Але саме тому лікар і прийшов, аби ретельно оглянути дитину. Він дуже занепокоївся, коли батьки хлопчика подзвонили йому і повідомили про появу нових незвичайних симптомів. Напередодні Недулмен оглянув хлопчика у своєму кабінеті в Берклі. Його батьки звернулися до лікаря, оскільки протягом тижня у малого трималася висока температура за відсутності будь-яких підозрілих симптомів. Інколи температура сягала 39 °С. У звичайній ситуації ацетамінофен або ібупрофен швидко б її знизив, але тут жарознижувальні засоби виявилися абсолютно безсилими. Хлопчик був стомлений і знесилений. У нього зник апетит, вночі він став прокидатися, чого не траплялося вже цілий рік. Мама підозрювала у дитини менінгіт.
У хворого хлопчика є п’ятирічний старший брат. За словами матері, минулого тижня у старшої дитини були аналогічні симптоми. Хоча в цілому хлопчик теж не почувається хворим. Молодша ж дитина неймовірно здивувала лікаря: кілька годин тому їй дали ібупрофен і ацетамінофен, проте температура все одно трималася на рівні 37,7 °С. Хай там як, незважаючи на досить високу для дитини такого віку температуру, організм працював добре, не проявляючи жодних ознак хвороби. Лихоманка ж трималася п’ять днів — таке трапляється нечасто, коли йдеться про більшість дитячих хвороб. На думку доктора Недулмена, аналізи хлопчикові не потрібні.
Ймовірно, лікар вирішив, що малий заразився від старшого брата. Але, в такому разі, на що ж тоді хворий брат? Лихоманка і наявність стоматиту наштовхнули лікаря на думку про вірус Коксакі — цей ентеровірус зазвичай є причиною високої температури у маленьких дітей. Герпес викликає і краснуха — ще одне вірусне захворювання, для якого також характерна лихоманка. Тільки-но при краснусі спадає температура, на тілі з’являється характерна висипка. Але доктор Недулмен дивувався — хай це буде краснуха, хай ентеровірус, тих ліків, які давали дитині, з лихвою вистачило б для успішного лікування.
Проте нездужання не минало. Тоді лікар припустив хворобу Кавасакі — системний артеріїт, що вражає крупні, середні і дрібні артерії, поєднується зі шкірно-слизовим лімфатичним синдромом. Оскільки хлопчик був азіатом, то це могло бути цілком імовірним: хвороба переважно вражає осіб жовтої раси. Хвороба Кавасакі має інфекційну природу, проте виділити її збудника досі не вдавалося. Але якщо діагноз підтвердиться, а необхідне лікування не почали вчасно, то у хворого можуть виникнути проблеми з серцем. Для хвороби Кавасакі характерна тривала пропасниця, що супроводжується шкірними висипаннями, почервонінням білків очей і яскравим кольором вуст. Щоправда, висипу досі не було, і лікар, ідучи, попросив батьків відразу ж дзвонити йому, щойно він з’явиться.
Наступного дня висока температура трималася, але висипу, почервоніння білків або інших симптомів не було. Трохи згодом мама маляти відзначила, що білки його очей стали яскраво-рожевими. Доктор Недулмен почав турбуватися. Оглянувши пацієнта наприкінці дня, він побачив на внутрішньому боці нижньої губи єдину виразку стоматиту.
Зазвичай у медицині вважається, що набір симптомів швидше може свідчити про незвичайний прояв звичайної хвороби, ніж про класичний прояв рідкісної. Отже, це: незвичайний випадок вірусу Коксакі — чи ранні симптоми хвороби Кавасакі? Останню хворобу складно діагностувати: спочатку всі симптоми вказують на звичайне ГРЗ або ГРВІ. Лікарям зазвичай потрібно щонайменше п’ять симптомів, аби підтвердити діагноз. У хлопчика ж дотепер виявилося тільки два. Але якщо чекати прояву інших симптомів, можна отримати ускладнення на серце, чого ні лікар, ні батьки не хотіли. Правда, якщопочекати не десять днів, а один, ризику менше. Тому лікар ухвалив рішення чекати ще день.
Уранці наступного дня Недулмен знову відвідав хлопчика. Малий погано спав уночі, кілька разів пробуджувався. Температура була незмінною — починався вже другий тиждень безперервної лихоманки. Невже все-таки хвороба Кавасакі? Недулмен вирішив зробити аналіз крові. Потрібно дізнатися, чи підвищився рівень тромбоцитів і лейкоцитів, а також з’ясувати швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Саме ці показники важливі для діагностування хвороби Кавасакі. Її лікування може бути тривалим, але ризику для життя немає. Аналіз крові дитини відправили до лабораторії, і потягнулися години очікування. Недулмен дивився на годинник і хмурився: зволікання нічого хорошого хлопчикові не принесе. Нарешті з лабораторії прийшла відповідь: рівень тромбоцитів, лейкоцитів і ШОЕ — високі. Подзвонивши в дитячу лікарню, доктор Недулмен побалакав із черговим лікарем і рекомендував батькам відвезти хлопчика в лікарню. Ті, своєю чергою, повідомили, що з’явився висип у вигляді майже непомітних маленьких прищиків — ще один симптом хвороби Кавасакі.
У лікарні у хлопчика повторно взяли аналіз крові і, незважаючи на відсутність деяких симптомів, почали лікування від цієї хвороби, — далі тягнути було не можна. Дитині ввели велику дозу аспірину і людського імуноглобуліну (IVIG — препарат, що містить антитіла понад тисячі донорів). Цей препарат — найперші ліки при хворобі Кавасакі. За кілька годин потому, як препарат почали вводити внутрівенно, температура понизилася. Хлопчик прокинувся і попросив їсти. Його очі мали вже нормальне забарвлення. Нарешті жахливий період невизначеності закінчився.
Завершують колонку міркування Лізи Сандерс про те, що медична загадка — це не задачка з математики, правильну відповідь на яку можна знайти в кінці підручника. Ставлячи діагноз на основі симптомів, лікар завжди ризикує, і навіть почавши лікування, він не
