— Я знаю.
— Без Майка Едді б нічого не зміг для мене зробити. Я не бачу примар і не чую їх. Майк був медіумом.
— Це важко, — сказала Енні. — Просто… дуже важко його відпускати. Навіть ту маленьку частку, що від нього лишилася.
— Ти точно хочеш це зробити?
— Так. Поки ще можу.
Вона взяла урну зі столика для пікніка. Майло підняв голову, подивився на неї та знову опустив на лапу. Не знаю, чи розумів він, що всередині Майкові останки, але те, що Майк помер, він розумів. Добре розумів, чорт забирай.
Я простягнув повітряного змія з Ісусом заднім боком до Енні. Там, згідно з Майковими вказівками, я прикріпив скотчем кишеньку, яка могла вмістити з півчашки дрібного сірого попелу. Я відтягнув її, а Енні перевернула урну. Коли кишенька наповнилася, вона поставила урну на пісок під ногами і простягнула руки. Я передав їй котушку мотузки й розвернувся обличчям до «Джойленду», де на обрії чітко виокремлювалося «Колесо Кароліни».
«Я лечу», — сказав він того дня, здійнявши руки над головою. Жодні скоби тоді його не обтяжували, не обтяжуватимуть і тепер. Я подумав, що Майк був набагато мудрішим за свого христолобого діда. Може, мудрішим за всіх нас. Та й яка дитина-інвалід не мріяла політати, хоча б раз?
Я глянув на Енні. Вона кивнула: готова, мовляв. Я підняв повітряного змія і відпустив. Той миттю злетів, підхоплений швидким прохолодним бризом з океану. Ми поглядами стежили за його сходженням.
— Тепер ти, — сказала Енні, простягаючи руки. — Деве, далі все маєш зробити ти. Так він сказав.
Я взяв котушку й відчув, як натягується мотузка від того, що живий повітряний змій здіймався у блакитне небо над нашими головами, погойдуючись з боку на бік. Енні підняла урну і стала спускатися з нею піщаним схилом. Я думаю, вона кинула її у воду на краю океану, але я не бачив, бо саме стежив за змієм. І щойно помітив тонку сіру цівку попелу, що текла з нього й, підхоплена вітром, відлітала в небо, відпустив мотузку. На моїх очах повітряний змій, якого вже ніщо не тримало, піднімався все вище, і вище, і вище. Майк хотів би побачити, на яку висоту він злетить, перш ніж зникнути з поля зору, і я теж хотів.
Хотів це побачити.
Примітка Автора
Пуристи-карні (я певен, що такі є) вже готуються писати й повідомляти мені з обуренням різних ступенів, що більшої частини говірки, як я її називаю, не існує. Що лохів ніколи не називали ховрашками, наприклад, а красивих дівчат — кнопками. Такі пуристи матимуть рацію, але свої листи й імейли вони можуть залишити собі. Народ, саме тому цю літературу і звуть художньою.
До того ж, більшість цих слів я запозичив з жаргону карнавальників, багатого і гумористичного. Колесо огляду називають бовдуропідйомником чи дурнепідйомником, атракціони для малюків — масячими, а коли місто покидають поспіхом, то це перепал. І це лише декілька прикладів. Я багато чим завдячую «Словнику ярмарків, цирків, шоу та водевілів», укладеному Вейном Н. Кейзером. Його можна знайти в Інтернеті. Можете зайти й подивитися там ще тисячу інших слів. А може, й більше. Також можете замовити книжку цього автора, «На центральній алеї».
Цю книжку редагував Чарльз Ардаї. Дякую, друже.
1
Гавайський танець (
2
Національне свято в США, яке відзначають у перший понеділок вересня.
3
