Олдос ГАКСЛІ
ПРЕКРАСНИЙ НОВИЙ СВІТ
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
Присадкуватий сірий будинок всього тільки на тридцять чотири поверхи. Над
головним входом напис: “ГОЛОВНИЙ ЛОНДОНСЬКИЙ ІНКУБАТОРІЙ І
КОНДИЦІЮВАЛЬНИЙ ЦЕНТР”, а на геральдичному щиті - девіз Світової
Держави: “СПІЛЬНІСТЬ, ІДЕНТИЧНІСТЬ, СТАБІЛЬНІСТЬ”.
Величезна зала на першому поверсі звернена вікнами на північ. Знадвору,
незважаючи на літо й тропічну спеку самої кімнати, крізь вікна різко й непривітно
блищало холодне світло, жадібно шукаючи якогось манекена, якийсь контур
академічної оголеної натури, хай і з гусячою шкірою, але знаходило тільки скло,
нікель і похмуро блискучу порцеляну лабораторії. Застиглість відлунювала
застиглістю. Робітники у білих халатах, їхні руки сховані в гумові рукавички
блідо-мертвецького кольору. Світло застигло, омертвіло, стало привидом. Лише
жовті циліндри мікроскопів надавали йому певної жвавості й густини, що
маслянистим полиском вигравала на полірованих трубках уздовж робочих столів.
- А це, - сказав Директор, відкриваючи двері, - відділ запліднення.
Коли директор Інкубаційно-Кондиціювального Центру зайшов до приміщення,
зігнуті над мікроскопами триста запліднювальників були заглиблені в ледве
порушувану диханням тишу, у неуважливий монолог шуму й свисту, цілковите
зосередження. Група новоприбулих, дуже молодих, рожевощоких і недосвідчених
студентів нервово й несміливо йшла за Директором. Усі вони мали записники, в
які одчайдушно занотовували, як тільки великий чоловік розкривав рота. Прямо з
