Довго мудреці шукали –
І знайшлитаки нарешті!
На турнірі мужній воїн
(Хто це – досі таємниця)
Відрубав злочинну руку,
Що стискала меч страшний.
(…«Що вогнем вночі палає», – мало не додав я.)
І тоді зраділи люди,
Але вигукнув злий якша:
«Рано, рано вам радіти –
Бо нову, сталеву руку
Для нащадка Бхімабхати
Завтра викує коваль!»
Як сказав він – так і сталось:
Коваля знайшов він скоро,
Золотом того обсипав –
І зробив залізну руку
Асмохаті той коваль.
І всього покрив залізом
Від підошов аж до лоба –
Засміявся Асмохата,
Вінбо невразливий став.
Розбігались люди з жаху
І ховались хто куди,
Та не зачепив їх якша –
Бо підступний Асмохата
Справу підлую замислив.
Вы читаете Шлях меча
