А Куштенгрі з іншим горщечком до входу в намет наблизився, полог убік відкинув, щоб світліше стало, тоді повернувся й кроків за вісім від мене на повстину сів. Горня з аракою перед собою поклав, горщечок із камінцями – поруч.

Один камінчик дістав.

У мене кинув.

Я піймав і назад відправив.

І він піймав.

Додав другий камінчик, на долоні похитав і обидва мені послав.

Забава це мені була, а не гра.

Три камінчики.

Чотири. Два одразу, третій і четвертий – за мить, один за одним…

Добре він, негідник, ловив, так і брав з повітря, а пальці м’якім’які… Без суєти, без смикання марного, спокійно й упевнено… вовчий годованець.

Це я так хвалю…

П’ять камінчиків. І щоразу, коли чергова галька лунко цокала об метал моєї правої руки, в очах Куштенгрі спалахував холодний чорний вогонь.

Ми кидали ліниво, не кваплячись, даючи каменям злегка зависнути в повітрі, не більше трьох одночасно, але все ж, усе ж…

Шість.

А на семи він зламався.

П’ятий узяв, шостий ліктем відбив, а сьомий йому в горня плюхнувся.

Халат білим забризкав.

А я не про питання розумні думав, не про відповіді правдиві, а про те, що якби діти Ориджа бодай п’ятірко камінчиків ось так ловити вміли, наше знайомство з ними по той бік Кулхана зовсім інакше склалося б.

І оцей чоловік стверджує, що ніколи не брав до рук зброї?!

«І оцей Придаток усе життя прожив без Звитяжця?!» – луною вдарила мене думка Єдинорога.

– Гей! – владно крикнув нам Дзютте. – Що ж ви?! Запитуйте!..

І ми зрозуміли, що і як треба запитувати.

– Лови, шамане!

Я запустив у нерухомого Куштенгрі Уламком; а коли Дзю ще був у повітрі, пролетівши дві третини шляху від мене до Неправильного Шамана, я стрибнув слідом – і сутінок пискнув від болю й несподіванки, розсічений Єдинорогом.

Він не збрехав. Він справді ніколи не тримав у руках зброї, цей дивний чоловік, що народився сивим. Він піймав Уламка, але піймав так, як це не зробив би жоден кабірець – за край ґарди, і навіть не подумав захиститися ним від удару, а спробував ухилитися, і ухилився, але за мить вістря Єдинорога вже впиралося в брязкітку на правому шамановому плечі.

Вы читаете Шлях меча
Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату