– А я знаю, чому в Єдинорога передчуття! – не витримав Дзю. – Бо він уже стає шаманом! І ми всі скоро ошаманимося…
– Ми зробили вибір, – обірвав я Уламка, стиснувши його рукою альМутанаббі. – Ми зробили його ще в Кабірі, не розуміючи цього. Наш вибір – іти. А Куштенгрі зробив його зараз. І він має знайти собі Звитяжця.
– Або Звитяжець має знайти його, – уточнив Уламок.
– Припустимо. Але це має бути Звитяжець, який не спробував крові.
Це я вимовив уголос.
Шаман зрозумів.
– У дальньому наметі, – сказав він. – На білій повстині. Там напевно мусить бути зброя прийшлих рабів, недостойних того, щоб їх прийняли в плем’я. Зброю приносять сюди, щоб служитель Уркалахая провів обряд занурення у водойму.
Єдиноріг здригнувся.
– Але ми прибули швидко й зненацька, – продовжив Куштенгрі, – і шамани могли не встигнути провести обряд. Підемо перевіримо? Так?
– Гаразд.
– І ви… ви допоможете мені вибрати? Якщо там є з чого вибирати…
– Допоможемо. Вам – вибрати. Обом. Якщо буде кому вибирати.
І ми пішли до дальнього намету.
Чи чекав нас там хтонебудь? Не знаю.
Зате нас чекав Шлях. Чекали Кабір і Мейлань. Чекала Шулма. І чекав Джамуха Восьмирукий.
Хоча в мене було дивне відчуття, що Джамуха вже дочекався.
Чого?
Може, я теж стаю шаманом?..
Частина IX
Чужі поля
Н. Язиков
Розділ 26
Цей намет був зовсім не такий, як інші.
Вогкий і холодний, він несподівано пахнув болотом, і мерзлякувате тремтіння пробігло по моєму клинку, коли я подумав про те, куди веде дорога, яка починається від цього намету.
– Темно, – пробурчав Дзютте, незатишно перевертаючись.
– Ага, – погодився я. – Темно.
Сказано було значно менше, ніж не сказано.
