— Треба його оглянути, — Шерма першою рушила до пагорбів. Колона, піднявши свіжу пилову хмару, потягнулась за лідеркою.
Те, що на екрані здавалося дірою, насправді виявилось солідним тунелем. Навіть тепер, після кількох століть вітрової ерозії, його штучне походження не викликало сумнівів. У гранітній підошві плата Поланського хтось прорізав похилий прохід. Археолог уважно оглянув уламок великого ротора, кинутого недалеко від тунелю. Уламок вкривали бурі нашарування, і лише ріжучі поверхні фрези блищали під променями прожекторів, ніби щойно виготовлені.
— Це робот Нурасова, — Вольск показав Шермі на маркування, яке він знайшов, відколупавши шматок окалини. — Ось, бачите… Написано «AR04». Можете перевірити за базою класифікатора, але я точно пам'ятаю, що це флотський індекс «Тінтажеля», на якому прийшла сюди експедиція академіка.
Некіч відкрив базу даних свого комунікатора, увійшов до теки «реєстри і маркування» і підтвердив:
— Він має рацію. Рейдер першого класу AR04 «Тінтажель», порт приписки — тодішня база «Амберлі Сендз» на Аврелії, нині вже неіснуюча. Був введений до складу Флоту у двісті тридцять першому, виведений у двісті шістдесятому році. Рейс до Фаренго здійснив у двісті тридцять п'ятому, його командиром тоді був капітан першого ранґу Ліві…
— А чому це раптом на якусь землерийку нанесено бортовий номер? — поцікавилась Шерма.
— «Тінтажель» будувався і споряджався як спеціальний військово-дослідницький корабель. У штатний комплект корабельних кіборґів входили роботи для вивчення космічних об'єктів.
— Логічно, — погодилась партизанка, погладжуючи товсту шию Дунса, що підбіг до неї. — Спробуємо запустити до діри нашого кіборґа. Хеме, нехай «павук» пройде тунелем до його з'єднання з Лабіринтом.
— Зробимо, — Махоніко перемикнув на себе керування кіборґом. «Павук» зістрибнув на виступ перед входом до тунелю і щез у його чорноті.
Некіч розгорнув плівковий екран-демонстратор. Кіборґ транслював на нього одночасно чотири оглядові зображення — два інфрачервоних і два через інтенсивну оптику. Судячи з цих зображень, «павук» спритно біг тунелем, легко перестрибуючи через неширокі тріщини. Раптом тунель перетворився на майже вертикальний колодязь.
— Напевно, це і є вхід до Лабіринту, — припустив Махоніко.
— Йдемо далі?
— Нехай «павук» перевірить колодязь зондом, — наказала Шерма.
Одне із зображень зазнало змін. У ньому згустилася темрява, потім виникли обриси правильного конусу з віялом виступів біля гострого закінчення.
— Бурова голівка, — прокоментував Вольск.
— Осьовий бур геологічного робота, — уточнив Махоніко.
— Древнього. Здохлого. Він перекрив колодязь. Треба його підірвати.
— А якби розрізати?
— Ця здохлятина, радше за все, вкрита панциром. А бури зроблено з твердих сплавів.
— Вибух розбудить охоронців Лабіринту, — голос Овіти здався Вольскові зловісним. «А раптом накаркає, бісова відьма», — подумав він, а потім згадав, що Знаючі здатні читати думки.
— А тепер охоронці сплять? — чи то запитала, чи констатувала Шерма.
— У них чутливий сон, — Овіта подивилася на археолога. Крізь світловий фільтр її шолома він не міг бачити очей Знаючої, але про всяк випадок вибачився за «бісову відьму».
— Спробуємо обійти цю затичку, — прийняла рішення Шерма. — Хеме, наш кіборґ зможе розширити колодязь?
— Теоретично, так, зможе.
— Тоді нехай починає.
— Може, все ж для початку заведемо до тунелю техніку, — нагадав капітан. — Уже світанок, а ми тут мов на долоні.
Усі, наче за командою, звернули погляди до східного обрію. Над ним підносилася кошлата криваво-червона корона Таліс.
Борт ВВТК «Капітан Паландо»,
орбіта планети Фаренго (9КВ97:2),
система зірки Таліс.
27 октомбрія 416 року Ери Відновлення
«Я її відчуваю. Вона на Фаренго», — повідомила сестра Хіосі сестрі Тарасваті. Повідомила без слів. Офіцерам, які були поряд, не обов'язково знати, що деякі з піфійок здатні відчувати присутність собі подібних крізь мільйони кілометрів космічного вакууму, атмосферні гази і речовину планетарної мантії.
— Необхідно провести повторний моніторинґ поверхні планети, — звернулася Тарасваті до Алі Аннадіра.
— Наші орбітери під час першого моніторинґу не знайшли жодного штучного об'єкту в районі Фаренго.
— А як щодо метеоритів?
— На Західний континент шість годин тому впали фраґменти метеорита, — випередив командира космоаналітик.
— Доволі масивного кам'яного метеорита. Його приблизна маса при вході до атмосфери — від чотирьохсот до шестисот тонн. Після входження до атмосфери метеорит розколовся на шість фраґментів, з них два досягли поверхні. Дані уточнюються.
— Де впали фраґменти?
— У районі плата Перлат.
«Це саме там, де святиня», — почула Тарасваті думку Хіосі.
«Я знаю», — так само безслівно відповіла Знаюча, а вголос розпорядилася:
