- Тепер ти будеш мене оберігати?
- Буду. Якщо ти мені щось розкажеш про себе.
- А що тобі розказати?
- Я зовсім не знаю, яка ти.
- Така, як і інші.
Ром стікав моїм горлом вниз, ніби в море. Він солодкий. Дивно, що море, навпаки, солоне. Мало рому ще випито.
- Я нічого не пам'ятаю.
- Як то не пам’ятаєш?
- Тут, в горах, ні в кого нема минулого. Люди живуть порами року. Минуле нікого не цікавить, бо воно вже минуло і дідько з ним. Це так, як згадувати моркву, яку з’їв місяць тому.
- Ти тут жила завжди?
- Завжди.
- А де твоя мама?
- Поїхала в Грецію на полонини пасти овець.
- А ти чому не поїхала з нею?
- Вона мене не захотіла брати. Я завжди жила тільки з татом. Він навчив мене робити фотографії.
- А про мене тобі нічого не цікаво дізнатись?
- Ні.
- Я тобі зовсім не цікавий?
- Ти мені дуже цікавий.
- Ти дуже гарна.
- Ти теж.
- Я залишусь з тобою.
- Залишайся.
- Я не надовго.
- Я знаю.
- Я тебе люблю.
- Дякую.
Спочатку було важко звикнути спати разом. Досі я спала на своєму ліжку як царівна. Тепер треба було ліжком ділитися.
Він засував свою руку мені під голову, і зранку дуже муляла шия. Я тікала від його руки, скорчувалась калачиком десь скраю, копалася уві сні, а він серед ночі тяг мене до себе, просував руку під голову і притуляв все міцніше і міцніше.
- Мені важко спати на твоїй руці, - скаржилася я.
- Нічого, скоро звикнеш.
Я справді звикла. Тепер я вже сама вкладаюсь на його руці, або на грудях, і так сплю цілу ніч. Я думаю, чоловіча рука під головою в жінки - це акт приручення. Або випробовування на підходящість. Мій вигин між шиєю і головою збудований якраз на його руку.
Дивно, що я так легко прийняла його запахи: поту і сперми. Легко прийняла його гнилі кутні зуби і жирну шкіру на спині. Легко прийняла його великі коричневі родимки, розкидані по всьому тілу.
Деколи, коли він задумано сидить на східцях Франевої хати, я так само легко даю йому спокій. Щось роблю або кудись йду.
Ми кохаємося два рази на день, іноді три, але ніколи не було так, щоб менше.
Коли я відходжу надто далеко від хати, він вже гукає мене або просто мовчки йде слідом.
Деколи я спеціально ховаюсь.
Деколи тікаю.
Завжди ходжу гола або загорнута у плед.
Він попідсипав у дірки підлоги отруту, і щури зникли назовсім.
Відремонтував східці і вікна, ліжко (щоб не скрипіло), креденець (щоб зачинявся), мене (щоб була щаслива).
- Ми могли би обробити невеликий городик, - сказала я. - Коли прийде зима, ми будемо мати свої овочі. Можна посадити картоплю, квасолю, моркву, цибулю, буряк. Кукурудза тут рости не буде, зависоко.
- А скоро прийде зима?
- Не знаю. Може, за місяць, може, за два. Кожного року по-різному.
- Я не уявляю, як в цій хаті можна перезимувати.
- Я ж якось зимувала. І всі якось зимують.
