Жлобологія

українське суспільство (завдяки досить дешевим кредитним грошам Заходу). Але нашого «стьобу» не зрозуміли, а все прийняли за чисту монету, побачивши в «художниках-жлобістах» «реальних жлобів, які вирішили просто рубанути бабла на лохах, які купують «типу сучасне типу мистецтво».

І тоді я вкотре переконався, що кураторська діяльність — то дуже тонкий лід, по якому треба обережно переправляти думку і концепцію від власної голови до голови глядача (і потенційного колекціонера). Але це завдання потребувало нових навичок, сил, коштів, витримки та терпіння, яким я і запасся майже на весь рік, аж поки повномасштабний проект «Жлоб. Жлобство. Жлобізм» не було офіційно представлено широкому загалу за законами мистецького жанру.

«Жлоб. Жлобство. Жлобізм»

Офіційною датою народження проекту є 1 квітня 2009-го року, коли в «Я-галереї» Павла Гудімова, за великої кількості присутніх художників, митців, кураторів, журналістів, ваш слуга покірний виголосив таку промову:

«Жлоб. Жлобство. Жлобізм»

(текст офіційної промови)

Шановні пані та панове, художники і фотохудожники, літератори, журналісти, актори, телеведучі та діячі шоу-бізнесу, мистецтвознавці, куратори, митці!

Від імені Союзу Вольних Художників «Воля або Смерть» висловлюю Вам щиру подяку за те, що не знехтували нашим закликом стати учасниками Першої установчої конференції, присвяченої старту в Україні загальнонаціонального проекту «Жлоб. Жлобство. Жлобізм».

Ні для кого вже не є таємницею, що слова «жлоб» і «жлобство» мають українську етимологію. Безмежну кількість соціальних, побутових, культурних, а останнім часом політичних, економічних та екологічних явищ у сучасному житті України характеризують цим терміном, який й досі має «нелегальну ужиткову прописку», бо й сам феномен «жлобства» є своєрідною «терра інкоґніта», яка мусить бути дослідженою, структурованою і візуалізованою. Саме тому створення Всесвітньої енциклопедії жлобства під назвою «ЖЛОБОЛОГІЯ» є надметою нашого проекту.

Передбачаю запитання щодо доцільності і культурологічного значення цього проекту, з того й розпочну.

Глобалізм та уніфікація, нищівний вплив масової культури на формування і виховання сучасного індивідуума, різні форми соціальної, професійної та інтелектуальної мімікрії, головною ціллю яких є підвищення коефіцієнта споживання, вже призвели до наслідків, які описав Хосе Ортега-і-Гассет у філософському трактаті «Бунт мас». Маса прийшла і диктує свої споживацькі закони (більшості). Проте людина творча, людина мисляча, повсякчас відчуваючи на собі цей тиск, має чинити мистецький опір, щоб і самому не перетворитися на «гомо-глобалікус», або, якщо хочете «гомо-жлобалікус».

До того ж, глибоко символічною є дата проведення Перших установчих зборів, а саме: 200-та річниця з дня народження великого українського письменника Миколи Гоголя. Отож, за аналогією з Гоголем, який казав: «я весь час намагаюся ухопити чорта за хвіст, щоб виставити його на посміховисько», так само хочемо зробити й ми. Провести асенізаційну роботу з візуалізації жлобства, зняти з нього шапку-невидимку, аби кожен, хто замислюється над цією проблемою, мав перед собою посібник, який би й унаочнював це явище.

Інакше кажучи, мусимо, як лікарі, передусім поставити правильний діагноз і відстежити перебіг хвороби, а потім розпочати процес лікування.

Ми хочемо надати термінові «жлобство» офіційну «прописку», окреслити крейдяне коло круг цього явища, щоб його вживання не мало емоційного чи огульного характеру, а набуло чіткої наукової ідентифікації і стало диференційованим.

Ми маркуємо той чи інший соціальний, побутовий, мистецький прояв жлобства і таким чином створимо демаркаційну смугу, прецедент для особистого вільного вибору кожного: по який бік від неї бути.

Саме задля реалізації цього завдання ми і звертаємося до митців та культурологів із закликом долучитися до опису, вивчення, дослідження, структуризації жлобства як явища через створення спільної бази даних, сформованої з найрізноманітніших артефактів: візуальних, літературних, відео- та аудіотворів тощо. Вони і ввійдуть до «ЖЛОБОЛОНІ».

Ми усвідомлюємо суб’єктивність поглядів учасників проекту на цю проблему, пов’язану з власним досвідом кожного, ідеологічними вподобаннями, художньо-мистецькими критеріями.

Ми маємо намір опрацювати зібрані дані й провести низку круглих столів зі знаними письменниками, видавцями, художниками, культурологами, історіографами, лінгвістами, мистецтвознавцями України (і не тільки України), щоб спільними зусиллями через обговорення й дискусії здійснити спробу наблизитися до якомога об’єктивнішої оцінки форм існування, структури та термінології жлобства.

БУДЬ-ЯКА АВТОРСЬКА ДУМКА, ТЛУМАЧЕННЯ, ВІЗУАЛІЗАЦІЯ, ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЦИХ ТЕРМІНІВ («ЖЛОБ», «ЖЛОБСТВО», «ЖЛОБІЗМ») Є ДЛЯ НАС ЦІННОЮ І НЕПЕРЕСІЧНОЮ.

І будь-яка авторська думка, візуальний твір, літературні, музичні та інші мистецькі прояви не будуть представлені широкому загалу без Вашої цілковитої згоди на їх оприлюднення. Зі свого боку співавтори проекту гарантують відкриту співпрацю і можливість контролювати дії організаторів проекту.

Учасники проекту мають право вільно відвідувати всі заходи проекту, брати участь в обговореннях і диспутах, коригувати свою участь у ньому, згідно з обставинами, зумовленими спільною роботою над проектом.

Проект «Жлоб. Жлобство. Жлобізм» є аполітичним. Ми свідомо відмежовуємося від влади і держави, аби зберегти незалежний і неупереджений погляд на проблематику сучасного жлобства в усіх його проявах. Українські інтелектуали в цьому проекті відіграють роль лакмусового папірця, за допомогою якого фіксується концентрація жлобства в різних соціально-побутових і мистецьких середовищах.

Перша леді: «Чому ви так не любите Україну?»

А невдовзі по тому був ще один «вихід у світ». З газетою «Жлоб-Арт», перфоменсами «гопничків з Троєщіни», з фуршетом й арт-лавкою.

Усього на той час зібралося семеро авторів: художники Іван Семесюк, Сергій Коляда та Владислав Шерешевський, Сергій Хохол, фотохудожник Брентон, скульптор Григорій Груша, а ще художник Євген Петров, який під псевдонімом Нікіфор Добчинський пародіював естетику прекрасної ілюстраторки, більш відомої в новобуржуазних колах київського міщанства під іменем художниці Євгенії Гапчинської.

Усі вони були учасниками культової виставки «Жлоб-Арт. Біомаса», що відбулася в Українському домі наприкінці травня 2009 року в рамках фестивалю «Файн Арт» під патронатом Наталії Заболотної.

Не розкриватиму таємниці імені «Сергій Хохол», скажу одне — під цим псевдонімом ховається щонайменше троє людей, словом, «Хохол» — це ті ж «Кукринікси», плід спільної мистецької праці. Вони ж створили цикл «Із грязі в князі» та серію авторських унітазів «Жлобам насрати на мистецтво!». Тоді ж і Сергій Коляда презентував нові роботи з циклу «Welcome to Troyeshchina» та інсталяцію зі сміття, яку необізнані з тонкощами сучасного мистецтва місцеві прибиральниці тричі намагалися винести, аж поки спеціально для них ту купу сміття не обгородили — «Арт об’єкт! Не прибирати!». Брентон створив серію фотоколажів із запльованими соняшниковим лушпинням творами класиків, а Гриша Груша представив публіці п’ять скульптурних композицій «Розпальцовка».

Апофеозом експозиції стала її центральна частина, де були нові роботи Семесюка. По-перше, усю концепцію, згідно з якою масове мистецтво плекає жлоба і навпаки, вивели на культовому вже полотні «С дньом рождєнія, брат!». На ньому спільними