їздить по небу вогняною колісницею. Битва громовика із хмарою відбувається для того, щоб визволити життєдайний, запліднюючий дощ або сонце:Бий, дзвоне, бий,Хмару розбий!Нехай хмара на татари,А сонечко на християни!Грім і блискавка бачилися, крім того, у вигляді орання й сівби. Перший грім і дощ володіють очисною силою і повертають землі життєздатність. Немовби орють її і засівають-запліднюють. Плуг — це символ запліднюючого начала. Бог грому, що дає родючість, є і покровителем шлюбів.Про сильний дош кажуть, що він періщить. Блискавки — це стріли Перуна. На заході України побутувало прокляття: "Бодай тебе Перун побив!". Вважалося, що блискавка — то Божа кара, і що вона запалила — невільно людині гасити. Та й неможливо, мовляв, загасити вогонь від блискавки. Хіба що козиним молоком або сироваткою.Перунове дерево — це дуб. Про це маємо чимало літописних, фольклорних та археологічних свідчень. Константан Порфірородний у своїх записах зазначав, що руси в час походу на Царгород приносили в жертву під великим дубом птахів, хліб і м'ясо. А в Густинському літописі оповідається про те, що "єму же (Перуну), яко богу, жертву приношаху і огонь неугасающий з дубового дре- вія непрестанно паляху...". Під самим Києвом, як свідчать літописи, стояв колись "Добрий дуб", від якого отримало свою назву тамтешнє урочище. Стародавні греки присвячували дуб Зевсу, пруси — Перкуну.Тварина Перуна — вепр. Диких кабанів приносили цьому божеству в жертву. Археологи часом знаходять шматки закам'янілих дубів з утесаними в них кабанячими щелепами.Із приходом християнства Перунові обов'язки перейняв св. Ілля. Він їздить небом у вогняній колісниці і б'є чортів блискавками. Ще кажуть, що як лунає грім — то Бог возить по небу калачі. А поряд, під небом, літає чорт і перекривляє, як той гуркоче. Бог сердиться й пускає в нього стрілами. Отож, коли гримить, треба хреститися.Частково громом правлять також св. Юрій і св. архангели Гав- риїл та Михаїл. Так, св. Юрій заряджає стрілою якусь дивовижну небесну гармату, а архангел Гавриїп запалює гніт і скеровує постріл на нечистих.Архангел Михаїл гасає по небу в час грози, ганяючись за злою силою. Диявол при цьому ховається в хати, церкви та живі істоти. А Михаїл, тільки-но його помітить — пускає в нього стрілу, гцо зветься Перуновою, і заодно з нечистим знищує вогнем усе, що довкола нього. Громові стріли — кам'яні, після удару вони на сім сажень уганяються в землю, а через сім років виходять назад на поверхню грунту. Хто знайде таку стрілу, той щасливий. Нею, гадали, можна вилікуватися від багатьох хвороб.Щоб убезпечити себе від грому та блискавки, люди тримали в домі громничну свічку. Це свічка, освячена в церкві на свято Стрітення (15 лютого). її запалювали під час грози. У снах чути грім — це знак вісника долі, несподіване благополуччя. Можливо, сватання. Сниться грім серед ясного неба — не забариться добра звістка. Сварог
Сварог — бог неба й небесного вогню, батько сонця. Покровитель ковальства та ковалів. Опікун ремесла, шлюбу й родинного щастя. Він винайшов плуг і жорна, навчив людей молоти зерно й пекти хліб.Його ім'я пов'язують із санскритським "лга/-",
Писанки із зображеннями сварги
Знак небесного вогню — це свастика. її зображення найпопу- лярнішим є для епохи бронзи. У давньоіндійських текстах сказано, що за допомогою дерев'яної свастики добували вогонь тертям. Свастика — також символ чоловічої здатності до запліднення. В Індії вважали, що цей знак сприяє народженню дітей. Науковці зазначають, що свастика для давніх людей позначала й річний рух сонця. Дажбог
Дажбог, або Даждьбог, — син Сварога, божество сонця. Податель добра й багатства, божество достатку. Опікун людей, громади й народу.Дажбог вважався родоначальником руського народу. У "Слові про Ігорів похід" русичі звуться його внуками: "Погибашеть жизнь Даждьбожого внука".
Сваро г
В Іпатіївському списку зазначено: "Сонце цар, син Сварога, він же Даждьбог". Дажбог — податель усіляких благ, насамперед достатку й урожаю. Деякі дослідники навіть вважали його божеством дощу, проте сонячна символіка Дажбрга є незаперечною. Хоча, зрештою, як відомо, саме поєднання небесного вогню з небесною вологою (сонце і дощ) створює умови для зростання бажаного врожаю.У весняній обрядовій пісні бачимо мотив відмикання весни ключами, до чого причетний передусім Дажбог:— Ой, соловейку, ти ранній пташку,Ой чого так рано із вир'їчка вийшов?Не сам же я вийшов, Дажбог мене
