розсипався на порох.Але в народних оповіданнях угода з дияволом завершується не так щасливо, як у казках. Навчивши чоловіка музики, чорт калічить його; він краде гроші у скнари, й той вішається; спалює пасічника; заморочує чоловіка так, що він ріже дружину замість вівці; прийшовши на досвітки у вигляді парубка, відрізає голови дівчатам і вішає за коси на кілках.Угоду зазвичай буває підписано кров'ю на перехресті. Розписку про продану душу чорт відносить у пекло до самого сатани. Перехрестя доріг узагалі вважалося місцем нечистим. Старі люди, якщо доводилося проходити через таке місце, завжди хрестилися. На перехресті навіть піднімати нічого не можна. Опівночі там можна зустрітися з нечистою силою. Туди можна принести і продати чортові чорного кота: нечистий купить його за великі гроші (є народні оповідання про кістку- невидимку, яку здобувають із чорного, без єдиної білої шерстинки кота, якщо його варити багато ночей). Додому тоді треба йти не озираючись: якщо озирнешся, нечиста сила роздере на шматки. Чорта можна прикликати свистом (тому в хаті забороняють свистіти). Не годиться в хаті також називати нечистого на ім'я — може з'явитися.Чорти водяться по прірвах, безоднях, лісах, особливо полюбляють болота і, звичайно, мешкають у пеклі, де вони грають у карти на людські душі, п'ють горілку й катують грішників.Чорт — популярний персонаж досить поширеного сюжету новелістичної казки, де він виступає не як згубник людських Душ, а як жертва, — ошуканий хитрим казковим героєм: він потерпає від лихої жінки, потрапляє під ковальський молот, його боляче б'є москаль. Комічна природа цього образу випливає зі специфіки жанру новелістичної казки й карнавальної сміхової культури, не маючи нічого спільного з жахливим демонологічним персонажем, який постає в легендах і народних уявленнях про чортів. Відьма
Основними відьминими властивостями здавна вважали здатність до перевертницгва; вміння відбирати молоко в корів, шерсть — у овець, яйця — в домашньої птиці, сало — у свиней; позбавляти людей урожаю; перетворювати їх на вовкулаків, насилати хвороби; псувати продукти, а також накликати стихійні лиха: посуху, повінь, град. Навіть відьма, яка насниться, може призвести до несподіваних прикрощів чи сварки.Відьмою українці називають жінку, що знається з нечистим, володіє надприродною силою і використовує її для того, щоб шкодити людям. Природа відьми подвійна: з одного боку, вона належить до світу демонів, до потойбіччя; з іншого — до світу людей. Народні приповідки про відьму кажуть: "Баба з чортом, як пес з хортом", "Кума по хресті й по хвості". П.Єфименко, один із най- відоміших українських етнографів, стверджував: вірування у відьом настільки розповсюджене в Україні, що "в кожному селі вам вкажуть на одну або кількох відьом. У цьому випадку не є винятком навіть великі університетські міста, як Київ і Харків...".Зовнішній вигляд відьом також відзначається двоїстістю: вдень це дуже вродлива молода дівчина чи жінка із пристрасним поглядом; уночі — неохайна стара карга із розпущеним сивим волоссям. Серед особливостей відьом називають похмурий погляд, вуса, відсутність грудей та інших статевих ознак, брови, що зрослись на переніссі, два ряди зубів, невеличкий хвіст або курячі лапи, як у карпатської босоркані. Відьом із такими ознаками називають "родимими".Природженимим, "родимими" вважали представниць третього покоління позашлюбних дівчаток або сьому дівчинку в сім'ї чи просто дочку відьми (залежно від регіону). Відьмою також могла стати новонароджена, якщо мати, будучи вагітною, готувала свят- вечірні страви й ненароком проковтнула вуглинку або ж коли дитину ще в утробі матері прокляли "в таку хвилину". Інші відьми — "вчені". Це ті, що перейняли страшне знання від старої відьми, яка має померти, або ж від самого нечистого. Прислів'я твердить: "Відьма в хату, а чорт напоготові". Вроджена відьма може нашкодити людині, але свою шкоду вміє "відробити", залагодити зроблене, а відьма "вчена" вдається тільки до зла — і не може тому ніяк зарадити. "Гірша відьма вчена, як родима", — кажуть у народі.Щоб стати відьмою, треба було відбути цілий іспит, пов'язаний зі страшним актом потоптання ікони, прочитання молитви "навпаки", перекиданням через ніж, вилізанням на придорожну фігуру догори ногами. Відьма також умиває свою ученицю чарівним наваром, після чого та вилітає в комин і повертається вже відьмою. Однак навчання закінчується в Києві на Лисій горі, куди відьми літають у великі свята на раду з головними відьмаками та всілякою нечистю (тому київська відьма завжди найлихіша і дуже вправна). Лисі гори знані й в інших народів, в самій лише Біблії кілька разів згадано таку гору (4М. 23.3; Іс. 13.2). А на Лисій горі в Києві знайдено рештки давньослов'янського городища та великого могильника, датовані VI11-Х ст.Саме слово "відьма" має давньоруський корінь "в'Ьдь", пов'язаний зі значеннями "відати", "знати", "провидіти". Санскритське "уесіа" — означає "священне знання". Отже, можна припустити, що за найдавніших часів відьмами називали жінок, які зберігали таємні знання про світ і людину. На Правобережній Україні та у Придунайському регіоні вчені-археологи знайшли жіночі глиняні фігурки, що зображають "чародійниць", які викликають небесну воду. А в літописі під 1071 р. ідеться про жінок, через яких бувають волхвування: "багато волхвують жінки чародійством, і отрутою, і іншими бісівськими підступами. Але й чоловіки невірні бувають спокушені бісами...". Багато спільного у відьми з казковою Бабою-Ягою. Ця стара відьма має "костяну ногу",
