кілком наскрізь. А в Шотландії самогубців ховали у глибоких печерах, аби їхній дух не міг вийти й нашкодити живим.ЧортПоява такого демонологічного персонажа в міфологічній свідомості народу пояснюється кількома обставинами. У давнину, коли людина обожнювала стихійні явища й сили природи, в її уяві виникли духи річок, лісів, рослин... Із прийняттям християнства колишні боги-духи в міфологічному мисленні перетворилися на бісів — різного роду нечисту силу (лісовики, домовики, водяники, польовики, русалки, берегині, упирі, вовкулаки тощо). Все, що мало негативну оцінку з погляду розвинутої за християнства моральності, а також непізнане, таємниче, що не йшло від божественного провцдіння, було віднесено до темної, диявольської сили.Іншою обставиною, яка сприяла появі у міфології образу чорта, був дуалізм, притаманний природі людського мислення. За
апокрифічними легендами, Бог створював світ разом із Сатанаїлом, тобто чорт був іще до початку світу. Поширеним є уявлення, що Бог є творцем духовного, а сатана — матеріального світу. "Бог створив світ не сам, — каже легенда, — а разом з лукавим. Бог що наказував лукавому чинити, те він і робив. І виходило все чудово. Лукавий дивувався сам собі, як він все добре зробив. От і надумав він створити собі інший світ, щоб самому царюва-
Микола Вакуленко. "Заспіває той, хто пісень знає"
ТМ над ним_ Агте БОГ перешк0_див лукавому". В іншій легенді розповідається: "Раз ІсусХристос і святий Петро, не маючи, що робити, сиділи і нудилися. Але святий Петро і каже: "Боже, єднак не маєш, що робити, то хоч тепер створи світ". "Добре, — каже Ісус Христос, — тільки треба закликати чорта, щоби дістав із моря піску і синього каменю, а то як я сам буду доставати?".Крім того, уявлення про чортів складалося (також уже за християнства) на грунті вірувань про життя після смерті, рай іпекло, "чистих" і "нечистих" покійників, про мерців, що"ходять".Чорт має багато інших імен: сатана, біс, дідько, той, чорний, рябий, ідол, ірод, змій, диявол, проклятий, рогатий, лукавий, нечистий, куций, Гриць без п'ят, щезник тощо. Багато повір'їв і народних оповідань присвячено питанню походження чортів. Розмножуються вони в різний спосіб. Мають дітей у шлюбі з чортицями, відьмами або жінками, яких звабили. Крім того, вони ще викрадають чужих або забирають проклятих матір'ю дітей.Розповідають, якось в однієї жінки почало дитя плакати, а вона й каже: "Щоб тебе чорти взяли!". Стала та дівчинка рости. Росте, росте, як з води йде. І стала вже дівка така, що й посватали її люди. От ідуть вони од вінця, почали греблю пере
ходити. І молода у воду впала. Стали її шукати — не знайшли. І так, може, рік або й два не було звістки ніякої. Коли це хтось під вікном стукає, гукає: "Бабусю, одчиніть! Ходімте до нас". Вона вбралась, пішла. Він її вів, вів, узяв і вкинув у воду. Дивиться вона, а у воді — такий дім хороший і дочка її рідна, та, що втопилася, сидить. Бабувала стара у своєї дочки, потім питає: "Коли ж ви мене, діти, одведете додому?". А він каже: "Коли привів, тоді й одведу". Діждали вечора, він її взяв і поніс додому".А колись, іще на початку світу, як було чортові самому нудно, Бог порадив йому вмочити пальця у воду і стріпнути позад себе, щоб одержати товариша. Та чорт умочив не палець, а всю руку і почав нею тріпати так, що наробив повно чортів. Тому, щоб не плодити чортів, забороняється й тепер тріпати позад себе мокрими руками.За одними повір'ями, чорти народжуються й не вмирають, за іншими — їх їдять вовки, стріляють мисливці, вбиває блискавка і спалює сонце.Зовнішність у чорта геть неприваблива. Він увесь у шерсті; морду має собачу; ніс довгий, гачкуватий або свинячий; цапині ріжки, бороду й ноги. Руки в нього з пазурами на пальцях, зуби вишкірені, очі червоні. Людям переважно з'являється у вигляді німця, ляшка в куцому фраку, брилі. Перед дівчатами й молодицями може виступати в образі панича-красеня.Чорт може перекидатися диким звіром, птахом, собакою, цапом, півнем, бараном, навіть урядником чи священиком, аби тільки піддурити чоловіка. Розповідають, як один чоловік повертався з весілля. На греблі він побачив священика, підійшов під благословення, а священик зареготав і зник.До безутішної вдови чорт приходить в образі її покійного чоловіка: "Чоловік з жінкою жили хороше, потім він умер. Скучала вона за ним, каже: "Коли б він прийшов до мене!". Наварила вечерять і сіла, та знову: "Коли б мені, Господи, Василь прийшов". Коли гука: "Маріє, одчини!" Одчинила вона — коли Василь. Посідали вони вдвох вечерять. "Буду я, — каже, — до тебе ходить, буду і тішить, і буду тебе любить". Послали постіль і полягали спать. І він до неї ходив так неділь зо двоє, і вона зробилась гладка, так він її втішив. Стала вона кумі своїй хвалиться. "Е, ні, кумо, — каже, — то не Василь. Навари вечерять та впусти ложку під стіл і тоді побачиш, які в нього ноги". Зробила вона так, та як глянула, а в нього ноги у вовні...".В Україні збереглось багато оповідань про чорта, який в образі вогняного змія навідує дівчат або молодиць. Чорт перекидається якоюсь привабливою річчю, яка лежить на дорозі. Дівчина, яка взяла знахідку й забула перехрестити її, матиме вночі гостя. Змій летить по небу полум'яною смугою, розсипається іскрами над хатою і через димар уходить незрівнянним красенем. Після того дівчина сохне. Розповідають: "Ішла дівка з ярмарку, платок лежить червоний, шовковий поперек дороги. Дівка зраділа, вхопила в пазуху. Не перехрестила з радості. Принесла додому та в скриню положила. А ввечері відчинила скриню, а там панич лежить на всю
