..—…цифра-2…—шва-ах!—…віра-в-Загір-ісламського- походження…—блямц-блямц-пу-пух!—…немає-такої-монети…— грюк!—…я-довго-роздивлявся-його…—гу- гуп—…його-під…—хрясь!—…під-світлом…— пиздик-пиздик—…електричної-лампочки…— oops—…були-першим…—геп-п-п!—… виявом…—хуяк-хуяк—…ісламського…—стук-стук-тара-бум- тара-бум-стук-стук-тр-р-р-рах!—…на-аверсі…—пиздяк-пиздяк-бу- бух—…викарбуваний-рік…—ба-бах—…1929…— шуга-а-ась!—…підкреслені-літери…—йопть-йопть- трах—…літери-N-і-Т…—гуп!—…дали-Загір…— хря-я-я-п!—…гроші—це-те,-що-буде…—їблись! —…я-спробував…—бух-бух—…думати…— трах-бах—…про-якусь-іншу…—стук-стук- стук—…монету…—йопть-йопть—…немає-такої-монети…— гу-гуп—…немає-такої—трах!—… Lullaby…—бах!—…немає…—бемц!—… desperato…—хуяк-хуяк-хуяк-м-м-м-хуяк-хуяк-хуяк—…я-й-гадки…— геп!—…не-мав…—ге-геп!-Ге-Гех! ГУ-У- П!..

Ні, так жити далі неможливо. З розуму зійти. Що вона там, у біса, робить?! Та це ж уже можна було поприпиздячувати всі наявні в природі плінтуси, розхуярити всю місцеву плитку, поперейобувати всі можливі картини разом із фотографіями всіх пиздуватих родичів усіх мешканців нашого кварталу… Піду-но я подивлюся, що там таке. Божевілля якесь.

Піднімався я на п'ятий поверх страшно довго, супроводжуваний усе тим же стуком-грюком, підсиленим резонаторними можливостями сходової клітки. Здавалося, весь будинок заселили залізні дятли, які, пробивши дупла в стінах, обов'язково переселяться в голову. Від такого не те що з даху скочиш — сусідці з п'ятого поверху фейс натовчеш. Гу-гуп!

Замість номеру помешкання на дверях сусідки висіла табличка «Ритуальні послуги специфічні». Що, дідько його візьми, це означає? Невже вона?.. Як бідний Йорик?..

«Бідний Йорик», що відчинив двері, виявився селюцького вигляду роботягою в комбінезоні і з молотком у руках.

— Що ви… що ви тут робите?

— Працюю. У нас тут фірма.

— А де… де сусідка?

— Яка сусідка? Нічого не знаю. У нас тут фірма.

— Яка, в сраку, фірма? Що ви мені тут…

— Ритуальні послуги. Специфічні.

— Які послуги? І що значить «специфічні»?

— Послуги ритуальні, там написано. А «специфічні» тому, що ми обслуговуємо тільки самогубців.

— ?..

— Ну тих, хто там повісився, вени втяв, труйку випив…

— З даху скочив…

— Ага, і цих теж.

— Ну добре, допустимо, все це правда. Але що це за грюкіт? Якщо ви домовини забиваєте, то за тиждень можна було вже забити всіх — і мертвих, і живих, і ненароджених.

— Ви майже вгадали. Але домовини я не забиваю, хоч і готуюся до цього. Тут — інше.

— Себто?

— Ну, себто, ви, мабуть, знаєте, до самогубців підхід особливий. У церкві їх не відспівують. І ховають за цвинтарною огорожею…

Вы читаете АМтм
Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату