Не встигла вона договорити, як уже земля, болота, городи й Ізюмський ліс помчали їм назустріч.
- Тихше! Тихше! - кричав Явтух, каменем падаючи на криву березу, що росла біля самої мірошникової хати.
- Нічого, хлопче, сиди лишень тихо! - відповіла відьма і, мов пір’їна, опустилася на землю біля порога хати. - Тепер злізай з мене і відчини двері. Твоя дівчина їх перехрестила, і я туди не ввійду!
Явтух зіскочив на землю і взявся за клямку, але відьма його спинила:
- Стривай! Чортяка тепер спить, нализавшись, як москаль серед ярмарку. То ти його не буди, а йди просто в комору і виведи звідти свою дівчину. А з клишоногим я вже сама собі раду дам.
Явтух обережно наблизився до комори, але відчинити двері не наважився - адже там спала його суджена, міг її сполохати. Він припав губами до шпарини і тихенько покликав:
- Найдо! Найдусю! Вставай!
- Хто там? - спитав ледь чутний голос.
- Я, Явтух... твій Явтух, моя кралечко!
- А коли ти Явтух, то перехрестись так, аби я побачила.
Явтух перехрестився і двері тихо скрипнули. Молодята кинулися одне одному в обійми.
- Який же ти чудний, Явтусю, в цій одежі!
- Нічого, моя зіронько, підем звідси. Потім тобі все розповім.
Тільки тепер, виводячи дівчину з хати, побачив Явтух, яке потворисько лежало на столі, звісивши рогату голову. Щойно вийшли на ґанок, як відьма у ту ж мить стрибнула до хати і звідти враз залунали крики, сварня, вереск, галас, а ще за пару хвилин задихана відьма виволокла за чуба удаваного козака...
- Ось я тобі, стерво! - вищала вона, тріпаючи чорта за волосся, як то бува, коли льон тріпають. - Ось я тобі! Тепер не скажеш, що не пиячиш та за дівками не вганяєш!
- Та що ви?! Та помилуйте! - кричав жалібно сатана, набравши знову свого природнього вигляду.
- А ось тобі! На! На! За дівками?!
Град кулаків сипався на сатану, і не знати, що б далі було, якби не прокричали півні й відьма, ухопивши своє горе за хвіст, не злетіла в повітря й не зникла в тумані...
- Ось тобі й на, - усміхнувся Явтух, пригортаючи Найду. - Так йому й треба, вражому синові! Чи ти ба, як обоє чкурнули! Чисто тобі, мов жиди з краденим гиндиком!.. Ох і нічка! Хай їй грець!
- Еге, - згодилась Найда. - Але де ж ти був увесь час?
